Патріотизм мисливців перед Другою Світовою війною

16/02/2015

Неспокій в Україні, викликаний подіями на Сході та російською агресією, спонукав нас – її громадян переглянути своє відношення до українського війська. Сьогодні хай навіть примарна можливість розв’язання Третьої Світової війни робить українських вояків захисниками миру не лише в Україні, але й в Європі. Такого сплеску народної пошани та підтримки армії не пам’ятають ні народжені в СРСР, ні у незалежній Україні. Прості містяни та селяни збирають для вояків і амуніцію, і їжу, і одяг. Всі ці події нагадують довоєнну тривогу Польщі 1939 року, коли не існувало жодної організації, яка б не підтримувала армію, щоб зберегти хиткий мир. Особливо відзначались місцеві громади, для яких це була можливість виявити свій патріотизм, зміцнити дух народу.

1 січня 1938 року Польська мисливська спілка виступила з ініціативою збирати використані патрони (гільзи) від гладкоствольної і нарізної зброї для потреб армії. Її клич «Використані набої – у фонд народної оборони» знайшов відгук по всій території. Адже метал, з якого виготовлялась зброя, Польща взагалі не виробляла. Для мисливців це взагалі не складало труднощів, оскільки до цього часу всі використані гільзи викидали на смітник або їх збирали хлопці з нагінки, щоб продавати браконьєрам або торгівцям-євреям. Останні навіть влаштували собі успішний бізнес: купували всі запропоновані гільзи, сортували відповідно до калібру і продавали. Нова гільза коштувала 15 грош, а стріляна – лише 2-3 гроші, проте кожна має 2 грами чистої міді. Якщо рахувати, що в середньому кожен мисливець щороку купує 200 набоїв, а мисливців у Польщі було на той час 50 тисяч, то вони витрачають 10 млн патронів, тобто, 20 тонн міді . Слід додати, що у довоєнній Польщі був дуже розповсюджений стрілецький спорт, а на стрільбищах використовували дуже багато набоїв, що становило ще додаткових 50%.

Однак, Східна частина Польщі, тобто, наші землі не надто активно приймали участь у цій акції. Тож керівники полювань отримували від товариства інструкції, як на належному рівні організувати збір гільз після полювання. Для цього призначали відповідального хлопця з нагінки, який після кожної нагінки підходив до всіх мисливців та забирав у них гільзи . Польська спілка мисливських товариств організувала випуск спеціальних мішечків з написом «Фонд народної оборони», які роздала власникам великих мисливських господарств, де після полювання слід було складати гільзи .

Безымянный

Майор Генрик Піхета з Коломиї зобов’язував мисливців здавати використані гільзи у найближчий воєнний гарнізон, про що отримували відповідну квитанцію. Такий механізм збору був погоджений відповідним наказом Міністерства оборони Польщі . Крім того, заклики до мисливців про допомогу армії лунали зі шпальт мисливської періодики. Зокрема, у газеті «Ловець польський» закликали не лише здавати гільзи на металолом у фонд народної оборони, але й таким чином боротись з браконьєрством . Пропонувалось спеціально пошкоджувати гільзи для здачі, бо траплялись випадки, коли нечисті на руку воєнні перепродували їх мисливцям, адже гільзу можна використовувати два-три рази .

Польська спілка мисливських товариств організувала друк листівок, які вкладали у кожну пачку готових патронів з нагадуванням здавати використані патрони у фонд народної оборони .

Міністерство зв’язку звільнило від оплати поштові відправлення у фонд народної оборони. Фактично з початку 1939 року мисливці отримали право відправляти свої дари безкоштовно до «Фонду народної оборони», що знаходився за адресою: Варшава, вул. Маршалковська, 17.

Проте у фонд здавали кошти не лише польські мисливці. Відомо, що бельгієць Шольберг надіслав раритетну мисливську рушницю, яку в подальшому було продано на спеціалізованому аукціоні .

Долучались до підтримки армії й діячі мистецтва. Відомі виконавці, як і на даний час українські митці, давали концерти, кошти від яких йшли у фонд оборони . А Краківська філія літераторів вирішила, що кожен літератор повинен написати вірш або новелу, гонорари за які направлялись у фонд. Також літераторам було запропоновано безоплатно організувати і взяти участь у літературних читаннях .

Сьогодні мисливці також мають можливість використати весь свій професійний потенціал. Вони вправно володіють власною мисливською зброєю, і їх можна за умови вдосконалення законодавчої бази використовувати для підтримки правопорядку у місцях їх постійного проживання. Впевнений, що багато мисливців виявлятимуть активну громадянську позицію щодо збереження єдності країни.

Проців Олег

Лісовий і мисливський журнал – 2014 № 5 (106) /2014 – С. 48.

Залишити відповідь