Як зберегти праліси?

27/02/2015

дуб Залізняка2У будь-якій цивілізованій країні до лісів ставляться як до цінного дару природи. Про рівень державної охорони своїх природних екосистем свідчать площі і кількість заповідних територій. Зокрема, у країнах Євросоюзу національні парки, заповідники, заказники та інші природні об”єкти становлять понад 15 відсотків від усієї території держави. В Україні цей показник ледь досягнув шести відсотків. Що заважає нашій державі піклуватися про збереження лісів і розширення заповідних територій? Щоб відповісти на це запитання ми поспілкувалися з працівниками національного природного парку “Гуцульщина” та громадськими активістами з Черкащини, котрі упродовж останніх двадцяти років боряться за створення національного природного парку “Холодний Яр”.

Не рубай смереку

З директором національного природного парку „Гуцульщина” Василем Пророчуком познайомилися під час відкриття нової еколого-пізнавальної стежини “На хребет Брусний”.
Пан Василь господарює в парку з часу його створення у травні 2002 року. Зараз „Гуцульщина” входить у трійку найкращих заповідних територій України. Парк славиться багатою флорою і фауною, унікальними мегалітичними сакральними об’єктами. Їх тут чимало. Деякі існують понад три тисячі років. Календарно-астрономічне святилище із центром на Лисині Космацькій древніше від всесвітньовідомого Стоунгенджу… Дивовижне й Тарношорське святилище родючості та народження нового року з стотонною статуєю жінки-матері.

Факт
Національний природний парк “Гуцульщина” розташований
у межах Косівського району Івано-Франківської області.
Протяжність парку з північного заходу на південний схід
близько 29 кілометрів. Загальна площа близько 32248 гектарів.

На жаль, і в такому парку не без проблем. Вони виникли ще на стадії оформлення державного акту на землю. Чотири сільради відмовилися визначити межі населених пунктів, а, відтак, віддати прилеглі ліси. Виявилося, що досі, практично, жодне село на Косівщині не має офіційно визначених меж. Місцева влада не дуже бралася розв”язати ці гордієві вузли. Може тому, що майже відразу після створення парку лісівники почали скаржитися, що він не дає розвиватися лісовому господарству, через що, мовляв, у районі зростає безробіття. Хоча, напевне, лісівникам просто не сподобалися певні обмеження. Адже в національному парку заборонені рубки головного користування, коли суцільно спилюють великі ділянки лісу. Однак санітарний догляд лісонасаджень дозволений.

Ось що про це каже сам Василь Пророчук:

– Мені болить те, що ми, державна установа, змушені боротися з державними чиновниками, які хочуть розграбувати, знищити зелену перлину України!.. Структуру національного парку ми створювали з нуля. А зараз маємо не лише адміністрацію, а й науковий, рекреаційний, екологічний, економічний відділи, службу державної охорони, бухгалтерію тощо. У нас працює близько ста осіб. Підпорядковані ми мінекології. І сама назва „Національний парк „Гуцульщина” засвідчує, що це національне багатство нашої держави. Та як не прикро, Указ Президента по його створенню досі у повному обсязі не виконаний. Ми не маємо державного акта на землю. Скоріш за все, через протидію місцевої влади, яка незаконно роздає землі на території природно-заповідного фонду. Мені дуже дивно, що цьому розбазарюванню заповідних земель сприяють правоохоронні органи і вища державна влада. Зрозуміло, ці землі отримують не пересічні громадяни. Наприклад, у селі Шешори двом жителям, які мали державні акти на землю, за рішенням суду скасували дозволи, а заїжджим – ні…

Дуже турбує Василя Пророчука функціонування мисливських товариств на …території природно-заповідного фонду. Тут сильні світу свого не милуються природою, а полюють на дичину! Чи можна таке уявити у національних парках цивілізованих країн?!

А як вам таке: територія національного парку становить понад 32 тисячі гектарів. Але у пряме користування державному закладу надано усього 7 тисяч 600 гектарів. На 14 тисячах гектарів порядкує держлісгосп, на 10 тисячах ще одна виробнича структура – “Агроліс”. Отже, маємо трьох директорів, трьох господарів…

– Наше завдання, – говорить Пророчук, – оберігати насадження, а завдання “Агролісу” і держлісгоспу – рубати. Який то вже заповідний парк?! Яка охорона? Ясна річ, ми контролюємо, ми воюємо, але хіба так повинно бути?!

Сьогодні ми відкрили нову екостежку, – продовжував пан Василь, – щоби люди відпочивали, ходили горами, милувалися красою Карпат. Це і є рекреація. Для цього й прагнемо зберегти ліс. І не лише для себе, а й для майбутніх поколінь. Бо сьогодні вирубати все до пенька – не штука. Але з чим ми залишимося? Візьмемо смереку. Умовно вона коштує тисячу гривень. Дереву треба рости сто років. Зрубав, узяв тисячу і чекай сто років… А якщо приїдуть туристи, вони цю тисячу залишать у нас за два-три дні. Та якщо гори будуть голими, хто сюди поїде? Без дерев тут буде екологічна катастрофа…

Інформація до роздумів

Наприкінці 2014-го року українські митники через ЗМІ повідомили про значне збільшення вивезення вітчизняних лісоматеріалів, у тому числі особливо цінних порід, за кордон. Зокрема, експорт необробленої деревини лише з території Львівської області зріс порівняно з 2013 роком на 79 відсотків!

Покидали “Гуцульщину” зі змішаними почуттями. Краса і велич Карпат переповнювали душу радістю, а проблеми національного парку — смутком. Думалося: може, ось ці діти, які разом з науковцями щойно відкрили нову екологічну стежину, виростуть бережливими до рідної природи. Може, вони, вже дорослими, усвідомлюватимуть, що рубати сторічну смереку це не тільки хижацтво, а й гріх перед наступними поколіннями…

Холодний Яр — під охорону

Якщо “Гуцульщина” пройшла перший етап свого становлення, то легендарне лісове урочище Холодний Яр, що на Черкащині, лиш на початку заповідного шляху. Понад двадцять років члени природоохоронних організацій, екологи, громадські активісти ставили перед державними органами питання про створення національного природного парку “Холодний Яр” і врешті-решт, здається, крига скресла.

Зараз лісовий масив Холодного Яру належить до Кам”янського держлісгоспу, – розповідає еколог, співробітник національного історико-культурного заповідника “Чигирин” Ольга Галушка. – Центральна його частина площею 558 гектарів — це пам”ятка природи загальнодержавного значення. Проте територія реліктових холодноярських лісів разом з десятками улоговин, балок, байраків, ставків та малих річок значно більша. Вона займає близько 30 тисяч гектарів. У пралісі налічується понад 143 види птахів, 120 видів тваринного світу, 170 – дерев та кущів, 160 – трав”янистих рослин, з яких більше 40 “червонокнижних”. Є серед реліктів й група рослин дольодовикового періоду. Отже, – робить висновок науковець, – Холодний Яр — унікальна екосистема, що дійшла до нас з глибин віків, історичний край зі збереженими пам”ятками архітектури, культури, археології. Холодний Яр — природно-географічний феномен, котрий давно потребує комплексної охорони, науково-дослідного, просвітницького, туристичного розвитку, можливого лише за умови створення та функціонування національного природного парку.
Підтримує думку Ольги Галушки й депутат Мельниківської сільської ради, жителька екопоселення на хуторі Буда Нонна Кравчук:

Ведення господарської діяльності, спилювання віковічних дерев на території пралісу вважаю неприпустимими, – ділиться активістка. – Суцільна вирубка лісу призводить до зменшення популяції рідкісних видів дерев і трав”янистих рослин, навіть до їх повного зникнення. На жаль, працівників лісгоспів ця екологічна біда не обходить. Їх завдання – заготовити якнайбільше лісу-кругляка і мати солідну економічну вигоду, відправивши його споживачам, у тому числі й за кордон…

Від офіційної особи

Наші сусіди — Білорусь, Росія, Румунія, Молдова ще з
2001-го року заборонили експорт необробленого
лісу-кругляка в різних формах.
Микола Томенко,
голова парламентського Комітету з питань
екологічної політики.

На думку Нонни Кравчук необхідно негайно провести ретельну інвентаризацію віковічних дерев, лісових озер, струмків та джерел. Саме вони найбільше потерпають від несанкціонованих вирубок, “відпочинку” на природі. Зважаючи на популярність серед туристів Холодного Яру, навантаження на лісовий масив з кожним роком зростає. Якщо ще десять років тому урочище відвідувало близько 10-15 тисяч мандрівників, то останніми роками — понад 45 тисяч.

Відсутність облаштованих рекреаційних куточків,- веде далі депутат сільради, – призводить до пожеж, засмічення лісу, підлісся, водних об”єктів. До того ж, навколишні холодноярські села не мають паспортизованих сміттєзвалищ і чимало жителів використовують лісові урочища для захоронення побутових відходів…

Ці та багато інших проблем щодо збереження природного та історико-культурного потенціалу Холодного Яру обговорювалося протягом не одного року на численних конференціях, семінарах, виїзних турах активістів-природоохоронців. Врешті, до питання створення національного парку ”Холодний Яр” підключилася й влада. При Черкаській ОДА на базі ресурсного центру асоціації недержавних громадських організацій створено ініціативну робочу групу з проблематики Холодного Яру.

Ми провели велику роботу з територіальними громадами населених пунктів, які потенційно можуть увійти до національного природного парку, – поінформував директор ресурсного центру Анатолій Рекун. – Через ці зустрічі вдалося залучити до роботи лідерів громад і певною мірою подолати депресивні настрої жителів сіл. Цьому сприяв розроблений стратегічний план соціально-економічного розвитку громад, який передбачає організацію сільськогосподарських кооперативів, розвитку органічного землеробства, народних ремесел, зеленого туризму, створення інфраструктури.Чимало довелося попрацювати з лісівниками, користувачами лісових угідь, аби переконати їх, що у нас спільна мета — збереження і примноження природних багатств, а також історико-культурної спадщини Холодноярського краю.

Сьогодні підготовка до створення національного природного парку “Холодний Яр” у розпалі. Як повідомляють його ініціатори і натхненники, крім обласної влади, є вже підтримка Міністерства екології та природних ресурсів України. Отже, можна сподіватися, що мине небагато часу і омріяний цілою когортою природолюбів і природоохоронців легендарний Холодний Яр набуде нового, високого статусу — національного природного парку.

Олександр Вівчарик,
Лідія Титаренко.
Івано-Франківська — Черкаська області.
На знімку тисячолітній дуб Максима Залізняка у Холодному Яру.
Фото з архіву Лідії Титаренко.

“Голос України” від 12 лютого 2015 року

Залишити відповідь