Забуті ліси, або чому мовчать про реформи в лісовому секторі?

19/05/2015

Сьогодні в українському суспільстві тема лісів, без перебільшення, неактуальна. Хоча лісове господарство – одна з основних статей української економіки, а в деяких регіонах ключова, – є частиною національного плану реформ, тема реформування лісової галузі залишається не висвітленою. І, без перебільшення, можна стверджувати, що реформа лісової галузі потребує потужного імпульсу.

Як збираються реформувати лісовий сектор?

Не зважаючи на те, що реформа лісового сектору забуксувала – жодні реальні кроки з впровадженя реформ відсутні – в 2014 році Верховна Рада України та Кабінет міністрів України прийняли декілька основоположних стратегічних документів, якими визначалися напрямки проведення реформ в Україні, в тому числі і в сфері лісової галузі.

Деталізуючи, частково основні завдання реформування лісового сектору визначені в Коаліційній угоді, укладеній п’ятьма політичними силами, які сформували коаліцію після проведення парламентських виборів восени 2014 року.

Угода передбачає, зокрема, немало-небагато три завдання: розділення функцій держави у сфері лісового господарства (термін виконання – III квартал 2015 р.), створення єдиної державної лісогосподарської структури (I квартал 2016 р.), розгляд питання доцільності введення експортного мита на необроблену деревину (II квартал 2015 р.).

Навіть з першого погляду видно, що політичні партії, які укладали і підписували Угоду, обмежилися лише загальними посиланнями на напрямки реформування лісового сектору країни, уникаючи багатьох недвозначних формулювань.

Натомість, в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС, яка, як вказують політичні сили, стала базовим документом для Коаліційної угоди та інших стратегічних документів, зазначається про необхідність покращення правозастосування і управління в лісовій галузі та сприяння торгівлі легальною лісовою продукцією.

Якщо глибше проаналізувати статтю 294 “Торгівля лісовою продукцією” Угоди про асоціацію, суть якої наведена в попередньому параграфі, вона не здаватиметься такою незначною. В тих декількох словах закладено все ж навіть більше сенсу, ніж у Коаліційній угоді. На відміну від останньої, Угода про асоціацію чітко визначає напрямки, які підлягають реформуванню як в аспекті управління лісовим господарством, так і в аспекті економічної діяльності лісового сектору.

Перше завдання, що постає перед Україною – реформа законодавчого поля лісової галузі та прийняття нормативно-правових актів, що забезпечать прозорість ринку лісової продукції, встановлять європейську систему управління лісами і лісогосподарським комплексом, європейську систему стандартів та оцінювання, створять передумови для конкурентного ринку з рівним доступом до деревини та продукції деревообробної промисловості. Законодавче реформування галузі, як перший етап лісової реформи, сьогодні повинен охопити всі аспекти діяльності галузі та відбутися в короткостроковій перспективі, що поки що не помічається.

Проте, будь-яке реформування на законодавчому рівні не буде успішним, якщо занедбати реалізацію нормативних актів та не провести належним чином реформи у сфері правозастосування та управління лісовою галуззю. Недарма цей комплекс реформ визначено першим у відповідній категорії завдань в Угоді про асоціацію. Головний пласт корупції – найбільшої біди України – лежить саме в цій площині. Галузь не розвивається саме через відсутність ефективної системи розподілу повноважень і компетенцій та відповідальності, а також через відсутність професіоналізму тих, хто займає державні посади у відповідних органах.

Третій аспект – створення легального і прозорого ринку деревини і продукції деревообробної промисловості. Сьогодні ж, за багатьма критеріями, в Україні лісова продукція продається через тіньові схеми, аби уникнути оподаткування, обійти вимоги митного законодавства та не платити штрафи за неправомірне вирубування лісів.

Останній аспект особливо актуальний в аспекті запровадження зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, втіленої в так званій економічній частині Угоди про асоціацію, початок дії якої заплановано на 1 січня 2016 року.

Для забезпечення вільної торгівлі, Україні необхідно забезпечити внутрішнє правове поле, яке відповідатиме європейським стандартам та забезпечуватиме легальну, конкурентну і, головним чином, некорумповану торгівлю.

Це особливо стосується лісового сектору, який навіть після Революції на Майдані зимою 2013-2014 рр. залишається вкрай корумпованим та неконкурентним.

Одним з можливих засобів поліпшення ситуації, створення реально функціонуючого ринку лісогосподарської продукції, сприяння економічного зростання та стійкого розвитку лісів і лісової галузі є запровадження чесних процедур купівлі і продажу деревини та продукції з деревини, запровадження експортних мит на необроблену деревину у відповідності з вимогами права ЄС та правилами Світової організації торгівлі, встановлення ефективного керівництва галуззю на основі розподілу влад.

“Лісова частина” Коаліційної угоди “скрипить” по швам

Проаналізувавши пункти Коаліційної угоди у сфері реформування лісового господарства на сьогодні вже є певні зауваження. Так, більшість з тих завдань, що передбачені угодою, планується виконати до кінця поточного/середини наступного року. Проте є одне надзвичайно важливе завдання, яке планується реалізувати вже в цьому кварталі 2015 року – встановити експортне мито на необроблену деревину.

Однак, на жаль, сьогодні це завдання лише слова на папері Коаліційної угоди. Поки що немає жодного рішення чи законопроекту про запровадження експортного мита. Навряд чи Уряд і парламент встигнуть і до кінця поточної сесії прийняти необхідний закон.

Але: Що дає прийняття експортного мита на необроблену деревину?

По-перше, варто пригадати, що спроби запровадити таке мито вже робилися. У 2013 році на затвердження Верховної Ради України був поданий Закон України “Про встановлення ставок вивізного (експортного) мита на деревину”. Тоді через зрозумілі причини його прийнято не було.

По-друге, прийняття відповідних правил змушувало б виробників сировини оброблювати її в Україні. Сьогодні ж значна її частина відправляється закордон, при тому, що левова частка нелегально, обходячи податкові та митні правила України. Звідси висновок – Україна недоотримує сотні мільйонів з податків і сотні мільйонів з відсутності повноцінно функціонуючої деревообробної промисловості.

Навіть формулювання відповідного завдання в Коаліційній угоді як “розгляд доцільності введення експортного мита на необроблену деревину” вже викликає сумніви. Варто зрозуміти, що економічний ефект введення такого мита має бути значним. Це передбачить стрімкий розвиток української деревообробної промисловості, створення нових робочих місць, інвестування в національну економіку сотні мільйонів доларів. Запровадження такого мита також вплине на нелегальні процеси вирубки лісів, створить передумови до запровадження цілісного і прозорого лісогосподарського комплексу в країні.

Що варто зробити вже сьогодні?

Однією критикою не обмежишся. Так, вже прийнято відповідну Концепцію: Концепцію реформування лісового та мисливського господарства України. Проте без суттєвих конструктивних пропозицій і погляду в майбутнє навряд чи можна досягти позитивного результату.

Є декілька, на мій погляд, вартих уваги пропозицій. По-перше, реформа має стосуватися управління галуззю, а саме чіткого відокремлення повноважень у сфері законодавчої політики, контрольних функцій та господарської діяльності. Відповідно, окремо вирішуватимуться питання формування політики у сфері лісового господарства, контролю за його виконанням та виконання господарських функцій.

По-друге, варто встановити правила торгівлі необробленою деревиною, про що вже частково зазначалося вище, коли мова йшла про мито на необроблену деревину. В даному питанні варто дотримуватися наступних підходів, а саме: прийняти закон про експортне мито, прийняття норм і правил, які б стимулювали розвиток української деревообробної промисловості, забезпечення прозорого ринку деревини, створення умов для стандартизації деревини, контролю за її якістю та обігом у господарській діяльності.

І, по-третє, про що часто не згадується, перетворення органів управління лісами на відкриті установи, що співпрацюють з місцевими громадами та разом вирішують долю лісових насаджень та заходів, що мають бути прийняті для їх збереження чи відновлення.

Однак реформа лісової галузі просувається дуже повільно, і навіть прийняття Концепції навряд чи суттєво її пожвавить. Залишається сподіватися, що все ж таки час реформи вже близько і незабаром ми зможемо побачити розвиток українського лісництва.

Ярощук Олександр

Залишити відповідь