Карпатський ліспром потребує «євроремонту»

24/03/2014

  schnittholz_04_ed Лісогосподарський комплекс Карпатського регіону, який включає Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську та Чернівецьку області, є, як загальновідомо, найбільш багатим на ліси регіоном України. А останніми роками його залісненість навіть дещо збільшилась і нині досягла позначки 39,3%, а в плані деревних заготівель наразі становить 4872,6 тис. м кубічних на рік. Проте, як і раніше, належні дивіденди зі свого «зеленого золота» регіон поки що не отримує. До того ж зі зрозумілих причин дати ґрунтовно всеосяжний аналіз стану галузі на свіжому статистичному та фактологічному матеріалі, допоки ситуація в країні не стабілізується, не спроможуться ні спеціалісти Держлісслужби, ні місцеві бізнес-аналітики. Проте попри всі теперішні економічні та політичні складнощі потенціал у західноукраїнського ліспрому є. І головне сьогодні – принаймні, його не втратити.

Обережний оптимізм

До того ж, як зазначив екс-голова Держлісагентства України Віктор Сівець, котрий до його честі пішов зі своєї посади, не чекаючи поки «оргвисновки» щодо нього, можливо й справедливі, зробить нова українська влада, певний фундамент під, сподіваємось, майбутній цивілізований розвиток лісозаготівель і деревообробки в регіоні вже закладено. Адже за три останніх роки в Україні побудовано 2600 км нових сучасних лісових доріг, чимала частина з яких припадає на західні області держави.
Окрім того, на думку колишнього головного вітчизняного лісівника, було зроблено суттєві кроки за контролем походження легальності деревини. Це й електронний облік, і запровадження електронної товаро-транспортної накладної, без яких по-справжньому обліковуваний рух деревини по Україні – неможливий. Такі нововведення, за підрахунками лісового відомства, на 70% зменшили кількість незаконних рубок, водночас піднімається сортиментна структура деревини. І це дало свої плоди, тому що призвело на 2 млрд. грн. збільшення її реалізації в цілому по Україні. Слід також згадати й іншу сприятливу обставину. Місцева меблева промисловість зробила, мабуть, вирішальний внесок в те, що вперше за останнє десятиліття в Україні експорт меблів з натуральної деревини перевищив імпорт. За даними Державної служби статистики України, за січень-листопад 2013 року вартість експортованих Україною меблів становила $511,6 млн., що значно перевищує показник 2012-го. У відсотковому виразі приріст за 11 місяців становив 10,3%. Коли ж буде зрештою підбито остаточні підсумки за минулий рік, то орієнтовна вартість експорту Україною меблів у 2013 році цілком може сягнути $560 млн.

Torhy_2kvДодають обережного оптимізму й результати останніх аукціонних торгів деревиною лісогосподарських підприємств Львівського ОУЛМГ, проведених на початку березня 2014 р. на Товарній біржі «Львівська Універсальна». Особливістю цих торгів було те, що вони проводились за новими цінами на лісопродукцію. Адже лісогосподарські підприємства змушені були підняти ціни до тих, що склались на аналогічних торгах попереднього кварталу, у зв’язку з підвищенням так званої «попневої» плати з 01.01.2014 р. Торги, між іншим, відбулись спокійно у звичному режимі. На них було виставлено 66,3 тис. м куб. різноманітної лісопродукції. Реалізовано ж – 40,2 тис. м куб., або 60,6% від виставленої кількості. Найбільшим попитом користувалися пиловник ялиновий та дубовий, реалізація яких становила понад 90 %. Ще більший попит на місцевому ринку викликали: технологічна сировина хвойна на переробку (95,5%), фанерна сировина дубова (100 % реалізації). Натомість низьким попитом на внутрішньому ринку вже традиційно користувався пиловник буковий ( 52,8% продаж), пиловник модриновий та сосновий (відповідно 37,4 % та 38,4%). Більш того – на згаданих торгах потенційні покупці просили вирішити питання щодо проведення повторних щомісячних аукціонних торгів, що дозволить покупцям постійно придбавати лісопродукцію в необхідній кількості на коротший період (на місяць, а не на квартал).
Ще один відрадний факт полягає сьогодення місцевого ліскомплексу полягає в тому, що відома в Європі компанія Schweighofer Group (м. Відень, Австрія) щойно заявила про намір побудувати деревообробний комбінат щорічною потужністю 500 тис. м куб. у м. Коломия (Івано-Франківська обл.). Загальний обсяг інвестицій по реалізації проекту складе 50 млн. євро. Це буде, до речі, вже четверте підприємство Schweighofer Group, розташоване в Східній Європі. Введення комбінату в експлуатацію намічене на кінець 2015 – початок 2016 року. Земельну ділянку площею 35 га компанія придбала у 2013 році, роботи зі створення інфраструктури вже ведуться. В цьому році проект має бути остаточно затверджено, а початок будівництва запланований на 2015 рік. Українське підприємство компанії буде орієнтовано на обробку деревини малого діаметра.

Перспективні кластери

Слід зазначити, що перший в Україні ґрунтовний аналіз можливостей усіх галузей економіки, які використовують лісові ресурси був проведений саме в Карпатському регіоні. Здійснювали його фахівці Швейцарсько-українського проекту розвитку лісового господарства в Закарпатті FORZA. Відносно нещодавно проект був завершений, проте висновки, зроблені швейцарськими фахівцями залишаються актуальними й понині.

На думку Радміли Устич, координатора сектору економіки означеного проекту, аналіз засвідчив, що лісовий сектор карпатських областей посідає четверте місце в економіці, й може посісти ще вагомішу позицію. коли його розглядати як можливий кластер – взаємопов’язаний комплекс, куди входять лісове господарство, деревообробка, лісовий туризм, недеревинні продукти лісу і т. ін. Наразі лісовий сектор Карпатського регіону працевлаштовує майже 52 тисяч чоловіків та жінок на більш ніж двох тисячах підприємств різних форм власності.

ll_07Відтак подібні кластери в регіоні почали створювати, й нині вони достатньо ефективно функціонують. Прикладом може служити започаткований у Львові Кластер Деревообробки та Меблевого Виробництва (ДОМВ). Це об’єднання підприємств, які працюють з деревиною у Західній Україні, – деревообробних, меблевих тощо. Кластер є господарською асоціацією. Кожний його член має одного представника у Правлінні Кластера, не залежно від розміру компанії. А компанія ППВ «Мережі Знань» здійснює його адміністрування. Цілями діяльності ДОМВ є: розширення ринків збуту продукції компаній-членів та ринків продукції з деревини загалом, впровадження нової продукції, покращення технологій та реалізація інноваційних проектів; підвищення компетенцій працівників, розширення доступу до людського капіталу та налагодження співпраці з державними органами. Коли ж зважити на те, що у згадану структуру ввійшло таке знане на деревообробному ринкові підприємство, як ТзОВ ТПК “Бук-Холдінг” , то інтерес місцевих виробників до подібних форм співпраці, буде, мабуть, зростати.

Відходи й …дрова

Надактуальна для України в теперішніх умовах проблема енергозбереження та раціонального використання цінної сировини буде, зрозуміло, тільки загострюватись. Тим часом у процесі вирощування карпатського лісу й перероблення заготовленої деревини утворюється абсолютно неприйнятна для розташованого в самому центрі Європи регіону їх частка (від 52 до 65% деревних відходів). В цьому, зокрема переконана дослідниця питання Ольга Адам (Національний лісотехнічний університет України).

Адже безпосереднє спалювання кускової деревини в побуті потребує значних затрат на заготівлю та підготовку до спалювання й на саме спалювання. До того ж частково для цього використовують садово-паркову деревину, ціна якої є меншою, однак затрати на значно більші. А таким прадідівським способом сьогодні опалюється велика кількість індивідуальних будинків в Карпатах, де немає газопостачання. Звісно набагато кращі результати можна отримати, коли м’які відходи утилізуються у брикети або пелети, які сьогодні й в Україні набувають поступового поширення. Такі відходи легше транспортувати і зберігати, їх теплотворна здатність більша, ніж у дров і м’яких відходів. Однак для їх виготовлення необхідні певні додаткові затрати. Крім безпосереднього спалювання дров’яної деревини, м’яких відходів (тирси, стружки, паливної тріски), пресованих відходів різної форми та розмірів, сьогодні набувають розвитку технології енергохімічної, або термохімічної генерації горючого газу з відходів деревини – газогенератори. Газ, який таким чином отримують, не потребує додаткового очищення й може використовуватись в існуючих топках парових або водогрійних котлів.
Такі агрегати – найбільш економічні джерела електроенергії на лісозаготівельних підприємствах із незначним споживанням електроенергії, що віддалені від електросистем. Використання газогенераторів в котельнях деревообробних карпатських підприємств суттєво економить енергію (газ, вугілля, електроенергію тощо). Наприклад, установки потужністю 100 кВт достатньо для обігріву виробничих приміщень (площею 700 м квадратних при їх висоті 3,5 м кубічних) або трьох вакуумних сушильних камер (об’ємом 30 м кубічних). В дизельних установках можна одночасно спалювати тирсу, стружку і кускові відходи довжиною 0,5…0,6 м. Залежно від об’єму відходів, що переробляються, і величини теплового навантаження, використовують генератори потужністю від 500 до 5000 кВт. Тим не менш ще на початку 90-х років минулого століття в Україні на паливо йшло 2 млн. м кубічних деревини на рік, що становило 5% від загального її використання. Й навряд чи сьогодні ця частка буде меншою через зростання цін на інші види енергії. На сьогодні у світі накопичено достатній досвід успішних комерційних проектів з енергетичного використання деревної біомаси. Вони можуть бути потужністю від кількох кіловат (сімейного типу) до кількох десятків мегават електричного навантаження.

А Карпатський регіон є ідеальною територією для того, аби зосередитись на утилізації деревних відходів, яких нагромадилося чимало. Роботи ж з їх переробки – від заготівлі до деревообробки – тут нині проводяться у відверто недостатньому обсязі. Тому державі нагально варто розробити стимули до заохочення їх переробки зі створенням доданої вартості. Окрім того, в регіоні є виробники паливних брикетів, український ринок яких є невеликим. Зі збільшенням ціни на традиційні джерела енергії можна очікувати, що попит на брикети та пелети зросте як в Україні, так і за кордоном.
Для порівняння ціна тих же пелет в Західній Європі сьогодні коливається в межах €240 за тону, а в Україні – максимум €130-135. Тому Західна Україна потенційно може зробити вагомий експортний внесок у цей сегмент зростаючих енергетичних ринків.

Лісокористування й лісовласність

Лісовими питаннями у Карпатському регіоні України Регіональне молодіжне екологічне об’єднання «ЕКОСФЕРА» займається вже чимало років і за цей час зібрано безліч прикладів конфліктів у сфері лісокористування, а також пророблено досить варіантів у напрямку їх розв’язання. Скажімо, протягом низки років РМЕО «ЕКОСФЕРА» працювала на теренах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей і сьогодні найбільше даних по цій тематиці має на прикладі Перечинського, Великоберезнянського, Хустського, Рахівського, Свалявського та Берегівського районів Закарпатської області.
Практично усі конфлікти, які виникали й виникають тут між місцевими громадами та лісогосподарськими підприємствами різних відомств у сфері лісокористування, мають соціальну основу, хоча завжди містили економічний та екологічний аспекти. Насамперед. мова йде про лісозаготівлю, яка завдавала ті чи інші збитки місцевим громадам. Найчастіше причинами конфліктів між лісогосподарським підприємством та територіальними громадами є: тривале забруднення та замулення гірської річки, яка протікає через село, через ведення рубок в букових лісах у особливо вологий сезон року та трелювання деревини через струмки та гірські річки; зсуви та ерозія ґрунтів у наслідок
суцільних зрубів на схилах; знищення сільських пасовищ в результаті розташування на них естакад та трелювальних робіт; руйнування сільських доріг в результаті надмірного завантаження лісовозів; небезпека затоплення сільських городів та дворів через захаращення лісосік порубковими рештками.
Збитки ж, завдані місцевому населенню та громаді в цілому, які не відшкодовувались ні лісгоспами, ні лісозаготівельниками, часто змушували селян перекривати дорогу і не випускати лісовози із села. Як спосіб уникнення подібних конфліктів, фахівці рекомендують органам місцевого самоврядування надалі укладати відповідні договори з постійним лісокористувачем, де би обумовлювався порядок оцінки і відшкодування завданих збитків.
Не врегульовані належним чином ці питання і чинним Лісовим Кодексом України та іншими підзаконними актами. Хоча сьогодні це є звичною практикою у країнах ЄС, і Україні також слід долучатись до цього процесу.
Не менш конфліктним є й питання власності на ліси. Адже практично кожна сім’я у гірській частині Карпат і досі зберігає документи на власність тієї чи іншої ділянки лісу часів польської, угорської чи чехословацької влади. І донині у людей жевріє надія повернути прадідівську спадщину. Адже ліс – головний природний ресурс в Карпатському регіоні. Після ж розпаювання землі селяни тут отримали лише від 0,5 до 1,5 га малопродуктивних сільськогосподарських земель. Якщо порівняти це з селянами Центральної чи Східної України, які при цьому отримували деколи навіть десятки гектарів чорнозему, то сьогодні постає й проблема відновлення соціальної справедливості.
Тому питання приватної та комунальної власності на ліси та реституція, яка вже давно проведена у країнах Центральної Європи та Балтії, є постійною темою у Карпатському регіоні, що є особливо актуальним поміж інших лісових регіонів країни. Натомість сучасний Лісовий Кодекс України таки визначає державну, комунальну та приватну власність на ліси. Проте сьогодні практично усі ліси в Україні залишаються у формально державній власності. Отож і нині незрозумілим залишається питання альтернативних форм власності на ліси. Чітко, приміром, не прописано, за рахунок яких лісів створюватимуться ліси комунальної і приватної власності, а також механізми передачі державних лісів у інші форми власності. В той же час питання викликають і 5 % лісів України, які на сьогодні нібито перебувають у приватній власності і про які офіційно нічого не відомо – ні імена власників, ні те, яким чином виникло право приватної власності на ці ліси, ні те, яким способом здійснюється управління цими лісами.
Звісно питання права власності та лісових податків є неоднозначними. Однак беззаперечним є і факт, що вони хвилюють мешканців Карпатського регіону та є серйозною перешкодою на шляху подальшого цивілізованого ведення заготівельного та деревообробного бізнесу. І це вимагає сформувати таку національну лісову політику, яка б враховувала інтереси усіх безпосередніх та непрямих учасників лісових відносин та давала можливості реалізувати права кожного з них.

Ігор Галущак
Львів

Залишити відповідь