Про красу шацьких лісів, робочі моменти лісгоспу та співпрацю з білорусами

02/06/2014

Держпідприємство Шацький лісгосп має півстолітню історію. Передумови його створення та призначення дали корисний і практичний напрямок як навчально-виробнича база для Шацького лісового технікуму. І сьогодні його назва – Шацьке учбово-досвідне лісове господарство, бо тут 90 відсотків студентів місцевого навчального закладу проходять виробничу практику, тобто вперше майбутні лісівники знайомляться із нелегкою, проте цікавою роботою.

Трохи більше року лісгосп очолює молодий директор Андрій Любінець. Втім дізнаємося, що майже всі працівники підприємства – молоді і завзяті.

– Оскільки основне завдання лісівників – охорона, догляд та примноження зеленого багатства, – каже Андрій Михайлович, – 2012-го на території ДП «Шацьке УДЛГ» посадили 80 гектарів лісу, з них 60 гектарів – лісовідновлення, на 20 гектарах – лісорозведення, тобто на малопродуктивних сільськогосподарських землях. 85 відсотків молодих культур становить сосна. Цього року посадили 33,5 гектарів. Щоправда, виникають певні труднощі із площами під заліснення. У Шацькому курортному краї дорожать землею.

Поновлюємо, доглядаємо та охороняємо лісові насадження. Нині вагомою роботою є будівництво лісової дороги, загальна протяжність якої – 13 кілометрів. Цей шлях має важливе значення для лісогосподарської діяльності, бо створює можливості для кращого догляду за лісом і підвищення виробничих показників, а ще виконуватиме протипожежну функцію. Також ця лісова дорога має соціальне значення, адже слугуватиме сполученням населених пунктів – сіл Кропивники і Гута – двох сусідніх Шацького і Ратнівського районів, до яких добиратися було проблематично. Минулого року збудовано 2,5 кілометра цієї дороги, така робота триватиме. Поряд із цим у лісових масивах відновлюємо меліоративні канали, на території одного із лісництв встановили камеру відеоспостереження за лісом у пожежонебезпечний період.

Лісові масиви цього лісгоспу займають території прикордоння – деякі лісництва підходять до меж двох сусідніх держав – Польщі та Білорусі. Таке розташування має свої нюанси у веденні лісового господарювання.

Чимало таємниць, загадок живе у лісах Полісся. Багато місць та урочищ ваблять своєю казковістю, чарують неповторною красою, мають давні легенди. А ще ця незвичність, можливо, через назву тутешнього населеного пункту – Лісова Пісня, що серед озер, боліт та лісових краєвидів, де, як писала Леся Українка, ховаються Русалки, Мавки, живе Лісовик.

Пригадується весняно-зимова прогулянка-екскурсія, коли засніженими лісовими дорогами прямували до віддаленого лісництва – Ростанського.

Зупинилися ми на цікавій ділянці заказника «Ростанський» місцевого значення, який охороняється законом.

– Ми в унікальному урочищі географічних культур, – розповідає Андрій Любінець. – Його площа – 14,5 гектара. Створене воно близько півстоліття назад, а називається так тому, що тут представлена сосна з усіх куточків колишнього Радянського Союзу – Прибалтики, Молдови, Білорусі, Росії, Далекого Сходу, регіонів усієї України. Всього – понад 70 культур. Завдання цього урочища – виявити і показати, як себе поводитиме сосна в умовах Полісся. Тобто є таке поняття, як руйнування, але воно на цій сосні, що й бачимо, не відчувається.

І справді: вже дорослі сосни-переселенці, котрі прижилися на Волині, вітають нас величчю верхівок, і їх не відрізнити.

У Ростанському лісництві нас зустрічав досвідчений лісничий – Петро Ткачук. У лісовому господарстві Петро Петрович працює 24 роки, на посаді лісничого – 15. Усміхаючись, мовить: «У лісі народився і виріс, любив завжди його, тож після школи пішов вчитися, звичайно ж, у наш Шацький технікум».

Сьогодні ліс налитий сонцем, а тоді – засніжений – безмовно розповідав свої ще зимові історії. Похитуються таємничі сосни, насичено-зелені пухнасті гілки яких вкриті білими шубками, прохолодною свіжістю віє далеко не весняний березневий морозний вітер. У таку пору природа завмирає, а її мешканці потребують підтримки.

– Взимку ми підгодовуємо диких звірів, – пояснює лісничий, на території якого розміщені мисливські угіддя. – Для цього щоразу заготовляємо близько тонни сіна, вівса, понад тисячу штук кормовіників, по 3 тонни коренеплодів та кукурудзи, 400 кілограмів солі для солонців. Охороняємо від браконьєрів, стежимо за незаконним полюванням.

Із села Ростань до Білорусі – рукою подати. Через ліс усього якихось 4 км. (В інший бік – 7 км до Польщі). Тож частими закордонними гостями у цих лісах є білоруські звірі. Цікаво, що лісові масиви Ростанського лісництва займають і Білоруські землі. Щоб потрапити туди, від прикордонників чекають відповідного дозволу. Проте, як запевняють працівники, охоронці державних меж завжди йдуть лісівникам назустріч. Хороші взаємини і з сусідами-колегами – працівниками білоруського лісництва. Часто спілкуються, діляться досвідом. Не секрет, що свого часу багато жителів прикордонних сіл знайшли роботу, а згодом і виїхали на постійне проживання до сусідньої країни. Тому і в Білорусі є багато вихідців із Шацького технікуму та лісгоспу.

– А ліс для нас один, – каже Петро Ткачук. – Він живий, і берегти його потрібно скрізь, у кожній державі. І я, безсумнівно, допомагаю білорусам у випадку виникнення пожежі в їхніх лісах, що не раз траплялося.

До речі, минулого року у Ростанському лісництві встановили відеокамеру для спостереження за лісовими масивами у літній період. Радіус її кругозору дозволяє бачити не тільки наші зелені насадження, а й білоруські, тож українські лісівники активно допомагали, сповіщали сусідів, побачивши дим над верхів’ям дерев.

На календарі – літо. Ліс у цю пору вабить своєю зеленолистою розкішшю, різноманіттям корисних дарів, запашними травами. І саме в таку пору у лісових масивах необхідна найбільша пильність лісників. Як відомо, Шацький край – чарівний куточок курортного сезону. Величезна кількість заїжджих гостей з усіх регіонів країни хоче поніжитися на берегах тихих блакитнооких Шацьких озер та оздоровитися, досхочу наситившись чистим лікувальним ароматом соснового лісу.

– У ці дні у працівників лісової охорони – підвищена увага до лісових насаджень, – коментує Андрій Любінець, – адже на часі – пожежонебезпечний період. Тож ведеться масово-роз’яснювальна робота серед відпочивальників, щоб дотримувалися правил пожежної безпеки та культури на природі, бо сміття – це теж проблема у наших людей. Ведеться облік автомобілів, які в’їжджають до лісу, щодня патрулюємо, виявляючи порушників. А для хорошого відпочинку, де розміщені спеціальні місця для розведення вогнища, ящики для сміття, встановлено комфортні бесідки, є рекреаційні пункти. Цьогоріч повністю оновлений зручний придорожній, обабіч Брестської траси, такий пункт – «Венське». Хочеться лише звернутися до людей, щоб берегли ліс, дбаючи про майбутнє, поводилися достойно і відповідально.

Любов Хвас

Залишити відповідь