Раз сосна, два береза…!

25/05/2014

У далекі історичні часи, жінки одного із поселень пішли до лісу збирати гриби. За їх відсутності на село напали яничари, спалили хати та повбивали усіх мешканців. Жінки, що повернулися з лісу, вирили землянки та стали в них жити. Кажуть, проїжджаючі лісовою дорогою мимо спаплюженого села, чоловіки казали: «Давай заїдемо в гості до бабів…». Так і виникла назва населеного пункту «Бабинці» у Бородянському районі Київщини. Рятував місцевий ліс мешканців і у Велику Вітчизняну війну. У його густих хащах селяни укривали від ворогів свою худобу,а темними ночами, з лісових засідок партизани знищували есесівських карателів. Натомість, сьогодні в навколишньому лісі вже важко комусь сховатися. В грибний та ягідний сезон буває навіть тісно від людей. До того ж, прийшли часи, коли усім миром треба рятувати український ліс від сміття звалищ, хвороб та тотальної вирубки!

Місцеві розповідають, як після війни, усім миром розчищали навколишні ліси від сухостою, доглядали за молодими лісовими культурами та берегли зелені насадження від вогню у спекотні літа. Тоді, майже у кожному лісовому господарстві чи мисливстві були гуртки юних лісоводів та юннатів. На жаль, штучні ліси, які садили школярі у 70-х роках на території Макаріївского та Клавдіївського лісництв нині безжально знищені. Під санітарну рубку потрапили навіть елітні дуби та сосни. Зрубані дерева ділки і досі КАМазами продають вздовж доріг. За декілька тисяч гривен їх скуповують власники місцевих пилорам. На місцях так званих, санітарних чисток роками тирчать пні в очікувані широкомасштабних чисток. Та більшість вже розчищених місць згодом займають чомусь дачні містечка олігархів та політиків. Кажуть, нині це наймасштабніший бізнес, який здійснюється у різних куточках України за єдиною напрацьованою схемою. Краща деревина з лісу вивозиться, а хвора чомусь у ньому залишаються. Бо Європі вона не потрібна.

За останні десятиліття територія українських лісів перетворилася на шахову дошку. І хто тільки не намагається вести на ній свою гру, стимулюючи вирубки елітних насаджень. Щоб врятувати свій ліс, люди навколишніх сіл вже готові бити у набат, бо життя більшості із них пов’язане із лісом. Для декого він є головною складовою усіх заробітків. Ранньою весною, попри заборону, люди збирають у ньому проліски і молоду черемшу, влітку – чорницю та суницю, а восени – гриби, глід та кислицю. Не маючі роботи, жінки щоденно продають лісові дари на узбіччях доріг і, до речі, мають не поганий виторг. Моя знайома разом із чоловіком тільки на білих грибах заробляє у сезон до десяти тисяч гривен. Це не рахуючи прибутків від чорниці, яку збирає у лісі подружжя на замовлення дачників. До того ж, лісових запасів селянам вистачає не тільки на зимовий період. Навіть влітку більшість ще ласує маринованими опеньками та прохолодним березовим соком. Хіба це погано…

Люди дивуються, за якими висновками екологічних та санітарних фахівців лісові масиви Бородянщини перетворилися на партизанські аеродроми? Хто і як обстежує нині загублені лісові галявини? Це питання на вустах майже у кожного активіста тих же Бабинець. Тому спробуємо розібратися, чому київський ліс сьогодні так безжально нищать. Професія провідного інженера – лісопатолога у лісоводів рідкісна. Саме від неї залежить сучасний стан наших лісів. Адже тільки лісопатолог має визначати подальшу долю того, чи іншого лісового масиву. Його вибіркових, чи суцільних рубок. Приїзд такого фахівця Київські лісові господарства замовляють у державному спеціалізованому підприємстві ДСЛП «Київлісозахист. Валерій Чавченко один із них. Протягом року у вегетаційний період чоловік опікується лісами Київщини, визначає біологічну стійкість та імунітет дерев. Каже, що саме від пониження його рівня і хворіє ліс. За словами Валерія Павловича, найбільша біда колишніх лісових масивів, це зміна клімату на планеті у бік його потепління.

«Вчені зафіксували ці зміни ще з 1977 року. Із-за різкої спеки та відсутності вологи у лісі йде розвиток хвороб, які ще 40 років тому не були поширені. Приміром, коренева губка та гриби. Рятувати хворий ліс можна тільки двома видами рубки, вибірковою, або суцільною. У лісі одиниці виміру гектар і кубометр. Тож, на гектарі лісу має знаходитися оптимальна кількість дерев. Коли з’являються хворі дерева і починають всихати, хвоя набирає жовтого кольору. Якщо, приміром, на 500 дерев є лише 25-ть хворих, то призначається вибіркова санітарна рубка. Вона не знижує повноту лісових насаджень. Суцільна рубка, це коли хворі дерева на гектарі перевищують 50% кількості здорових. Ми мусимо це робити, щоб не допустити розладнання насадження та не втратити лісове середовище», – каже Валерій Павлович. Найбільшою проблемою фахівець сьогодні вважає застаріле лісове законодавство. За його словами, у своїй роботі фахівці керуються документами, норми яких були розроблені ще у 1995 році. Хіба може покращити сучасну ситуацію закон двадцятирічної давнини?

Якщо колись, мешканці навколишніх сіл самотужки збирали сухостій на дрова, то нині, газове опалення позбавило їх цієї роботи. Відтепер, зайти до лісу із-за велетенських завалів деревини буває складно. Окрім гнилих гіляк вільному проходу заважають і стихійні смітники. Дрова не збирають, натомість, щоденно звозять до лісу тони будівельного та пластикового сміття. Тож лісові «хащі» майже вкриті пустими пляшками та іншим хазяйським непотребом. Тому гинуть київські ліси не тільки від хвороб, а й екологічної катастрофи, ініційованої людськими руками.

Лісове господарство Бородянського району розташоване на 22091 гектарі. За останні два роки ліс суттєво довелося оновлювати, – розповідає начальник лісогосподарчого відділу ДП «Клавдієвське лісове господарство» Тетяна Мельник. За словами жінки, доводиться вирубувати перестояні насадження, вік яких 80, або сто років. Каже, що для сосни на Київщині встановлений вік 80 років. Після чого дерево втрачає свої якості і перестає давати кисень. На місцях соснових вирубок фахівці сьогодні намагаються садити змішаний ліс. Щоб підвищити імунітет дерев, разом із сосною садять березу та дуб. «Найбільша проблема для лісоводів, це повне ігнорування прокуратурою та виконавчою службою району наших запитів щодо виявлених майстрами правопорушень», – каже Тетяна Михайлівна.

За словами жінки, дуже важко знайти правові важелі впливу на злочинців, які завдають державі величезних збитків, протизаконно вирубуючи ліс та утворюючі на лісових галявинах будівельні сміття звалища. Приміром, штрафні санкції за тону вивернутого у лісі сміття, передбачають сплату якихось, сміхотворних 17-ти гривен. Чи можна залякати таким покаранням злісних порушників? «От якби за пакет викинутого у лісі сміття людина заплатила півтори тисячі гривен, то мабуть би таки задумалася, чи варто везти його у ліс…», – резюмує фахівець. За її словами, такою гуманністю можна лише нашкодити, а не навести лад.

Колишній київський лісничий Олег Трибульський розповідає, що працювати сьогодні доводиться у більшості за вказівкою столичного керівництва, яке свідомо ігнорує усі законодавчі вимоги лісових та екологічних кодексів. До того ж, закони пишуть одні, приймають інші, а на місцях розтлумачують їх у відповідності до тієї, чи іншої ситуації. Повертають усі правові норми, як дишло, у потрібний чиновнику бік. Саме тому на території Клавдіївського лісового господарства, вдовж доріг чомусь з’являються не молоді культури, а приватні кафе, дачні кооперативи та сумнівні шашличні. Щоб впевнитися у цьому, не треба йти на прийом державних посадовців. Достатньо проїхатися по Ковельській трасі у напрямку Клавдієво – Бородянка. З цього приводу, у чинному законодавстві також є свій «зелений коридор». Споруди без фундаменту є малими архітектурними формами, які мають право на своє існування. За прямою вказівкою зверху, ці дерев’яні споруди орендують у лісгоспах земельні ділянки, які постійно розширяють та облаштовують на власний розсуд. А те, що ці споруди щодня смажать на березових дровах шашлик та зливають у ліс свої каналізаційні стоки, то є не велика біда для чиновників, які цим придорожнім бізнесом опікуються. Перш за все, наголошує Олег, треба повністю оновити не тільки правоохоронну, але й судову систему Бородянського району. На його думку, життя місцевого лісу залежить від ступені корумпованості районних чиновників.

Парламентарії купили собі ліс

Приміром, у 2010 році велику територію молодого Мирчанського лісу колишні очільники Бородянської адміністрації за солідні грошові внески у соціальний фонд району віддали працівникам Верховної Ради України. Зазвичай, район ту допомогу парламентаріїв бачив хіба що на папері, а державна земелька таки стала власністю радівських чиновників. Майже 100 земельних ділянок, розміром по 10 соток на брата, корумповані керівники Бородянки безкоштовно «продали» нардепам та працівникам парламенту. Кожен власник заплатив зі свого гаманця місцевим корупціонерам по 11,500 гривен. Отриману суму не важко було б порахувати місцевій прокуратурі. Саме на її адресу автор цієї статті неодноразово надсилала відповідні пропозиції. На жаль, правоохоронці й досі не спромоглися перевірити законність їх отримання парламентаріями. Що робити з отриманим лісом, політики також не знають. Адже його корчування вартує чимало. Зареєстрували поки що кооператив під назвою «Мирча» та чекають слушної політичної нагоди для подальших рішень.

Голова новоствореної громадської організації Володимир Сімон з будь якими висновками не поспішає. Натомість, радить своїм підлеглим менше скаржитися в різні установи на корупцію та шукати втрачені кошти. Мовляв, район передумає та забере земельні ділянки і плакали ваші гроші…Принаймні, депутатські землі – це ще одне місце у селищі Мирча де ліс не встигли вирубати. До того ж, більшість його теперішніх власників вже жалкують, що повелися на гачок свого голови радівського профкому Василя Стадника. На сьогоднішній день територія парламентського кооперативу «Мирча» так поросла хащами, що скрізь них не пройде навіть звір, не те що земельний підрядчик, чи грейдер. Та й велетенські сосни викорчовувати політикам буде дуже складно. Вихід є! Може варто повернути політикам цю ділянку лісу знову у державну власність?! Не хай росте той ліс на радість нащадкам?!

Грибники кажуть, що в київських лісах сьогодні вже майже неможливо зустріти гарні дерева. Кращі з них давно вивезли до Європи за демпінговими цінами, або попиляли на місцевих пилорамах. Мовляв, куди б ми не поїхали, майже скрізь росте низькопродуктивний молодняк, який не може витримати сучасних погодних катаклізм. Сохне від спеки, гниє від надмірної вологи та ламається взимку від снігу та льодового покрову. На жаль, лісова наука лише констатує факти, не пропонуючи ніяких новітніх новацій для сучасного захисту лісових насаджень.

Чому сьогодні гинуть ліси Київщини? У більшості керівників лісових структур на це питання вірогідно знайдеться чимало виправдань. Серед винуватців лісової катастрофи: клімат, екологія, звірі, політики і навіть грибники. Усі, окрім працівників лісу. Тому я спробувала на це питання отримати відповідь у мешканців навколишніх сіл. Місцевий лісничий Андрій Сікорський впевнений, що головною причиною деградації місцевого лісу є різка зміна клімату, яка негативно позначається на гідрологічних умовах. Мовляв, із за спеки у лісі понижується рівень ґрунтових вод, тому висихають цілі поляни. До того ж, дерева, як і люди, на думку лісника, страждають на невиліковні хвороби. «Чи можна вилікувати сьогодні рак? Одні лікарі вам прямо скажуть про цю хворобу усю правду, а інші намагатимуться тягти із важко хворого пацієнта гроші, аж поки він не помре», – говорить Андрій. Фахівець не сумнівається, що подібна ситуація спостерігається і у лісі. Дерева починають хворіти на кореню і їх потрібно негайно вирубувати та замість них садити більш стійкі до хвороб породи. Будь які інші заходи лише влітатимуть державі у копійчину. Лісничий переконує, що на 70% у лісах Київщини відбуваються планові санітарні вирубки, а на їх місцях уже через рік висаджується молодняк. На моє питання, чи впливають такі активні заходи з вирубки дерев на лісових звірів, Андрій запевнив – що ні. За словами лісничого, звірам навіть краще розмножуватися у кущах, аніж серед дерев…

Аеродроми без літаків

Мені, як журналісту дуже важко зрозуміти таке ведення лісового господарства. Те що бачить око людське не сховаєш. У місцевих старожилів з приводу лісової проблеми своя думка. «В 70-х місцеві ліси навесні і восени постійно обприскували з літаків спеціальними препаратами від усіляких шкідників. Натомість, науковці запевняють що ліси Київщини цього сьогодні не потребують. Мовляв, скупчень шкідників у них не виявлено. До того ж, усі мешканці збирали сухостій, який утворювався після зими. Нині, вже кінець травня, а його у лісі ще гори», – розповідає мешканка селища Здвижевка Макарівського району Валентина Шкіляк.

За словами жінки, у лісгоспі раніше працювало дуже багато жінок. На сьогоднішній день у ДП «Клавдієвске лісове господарство» працює лише 43 майстра і старших майстрів, декілька лісничих та їх помічників. Мовляв, після реорганізації, таке поняття, як лісничий замінили на майстра. «Тоді керівництво району опікувалося тим, щоб побільше насадити лісових насаджень. Я сьогодні любуюся тими соснами, які ми, школярі, ще насадили у 1973 році. На жаль, більшість наших красунь, цілком здорових, вже вирубали…», – з сумом констатує Валентина Василівна.

«Ліс сьогодні гине не від зміни клімату, а від зміни влади. Місця одних корупціонерів займають інші. Дерева безжально продають власникам пилорам, або взагалі, заганяють на трасі. Лісники також крадуть усе, що можна ще вкрасти. У них люди замовляють дошки та стовпи на прибудинкові огорожі. За гроші у місцевих лісах можна спокійно навіть браконьєрити…», – каже мешканка смт. Бабинці Галина Петрова.

Згідно статистики, територія нашої держави на 15% вкрита лісами. Вони займають 10,8 млн. гектарів. Тоді як у країнах Євросоюзу ліси складають 27 % від загальної площі. Найбільшою проблемою галузі є відсутність належної охорони. До того ж, постійно мають місце грубі порушення технологічного процесу при проведенні лісозаготівельних робіт. Студент аграрної академії Володимир Селявко впевнений: «Якщо раніше ліс вирощували, нині під егідою санітарних чисток його безжально нищать. В народі безкінечні вирубки вже іменують партизанськими аеродромами. Натомість, на штучні лісові галявини окрім кукурузника АН -24 вже може спокійно приземлятися сучасний аеробус. На відміну від України, закордонні фахівці лісів відносяться до своїх зелених насаджень з більшою повагою. Приміром, поляки вирощують ліси із насіння, яке збирають на спеціальних плантаціях. На відміну від них, українські лісівники заготовляють насіння зі звичайних шишок, які збирають на узліссі того ж, таки хворого лісу. Який генофонд, такий і ліс!».

Правозахисник Павло Голивер, який надає юридичні послуги та займається адвокатською діяльністю у місті Кривий Ріг на Дніпропетровщині пропонує негайно рятувати ліс наступними заходами: «Перше, люструвати не тільки усіх очільників лісгоспів, а й саме лісове законодавство. Адже більшість його норм сьогодні є недолугими, застарілими та мало зрозумілими для простих громадян. Друге, посилити відповідальність за навмисне знищення та завдання шкоди лісу. За кожне незаконно зрубане дерево ввести штрафні санкції на рівні європейських стандартів. Третє, розв’язати руки науковцям лісових господарств. Вкладати реальні кошти в сучасні інноваційні розробки в галузі захисних технологій лісових насаджень. Не можуть українські ліси хворіти невиліковними хворобами. Це пріоритет безвідповідальних чиновників, а не справжніх хазяїв зеленої держави», – наголошує правник. Юрист дивується, хіба у змозі захистити ліс від п’яниць, які розводить у спеку на лісових галявинах багаття беззбройний лісник? Хіба може зупинити крадія, палія, або злодія штраф у 17-ть гривен? До того ж, не виключно, що своїми хворобами київський ліс нині завдячує саме чисельним стихійним сміття звалищам.

Дехто із місцевих селищних голів своїми діями до цього спонукає. Приміром, на сьогоднішній день, у селищі Бабинці чомусь зникли усі сміттєві контейнери. Мешканці впевнені, чиновник планує зробити черговий бізнес на вивозі сміття. Вирішив запровадити його платний вивіз. Натомість, із ціною одного сміттєвого пакета досі не визначився. То ж, поки бізнес селищного голови Віктора Шалюти вступить у дію, селяни звозять своє сміття до навколишнього лісу. Кажуть, що їм вигідніше заплатити за нього штраф у 17-ть гривен, аніж платити по 20 гривен за вивіз лише одного пакету. На жаль, мають місце і такі випадки. У народі кажуть, що той, хто любить ліс по справжньому, ніколи не завдасть йому зла. Не зрубає посаджене своїми руками дерево і не вб’є красеня оленя, якого підгодовував узимку, не засмітить лісові галявини. Бо ліс нищать лише ті, хто не має до нього великої любові за єдиним принципом: «Раз сосна, два – береза, а далі – трава не рости!

Наталя Сокуренко

Залишити відповідь