Ринок деревини: відомча вигода чи інтереси держави

10/04/2015

При організації Світового банку, експерти ФЛЕГ-2 обговорили проблеми експорту вітчизняної деревини

Через відсутність державної лісової політики щодо деревини і виробів з неї економіка лісового сектору перебуває в ситуації, близькій до кризової. Таку думку висловили експерти, на круглому столі, присвяченому розвитку конкурентоздатного вітчизняного ринку лісової продукції, який організував Світовий банк в раках програми «Правозастосуванні й управління в лісовому секторі країн східного регіону дії європейського інструменту сусідства та партнерства – 2» (ФЛЕГ – 2).

Серед виділених проблем, які обговорили фахівці лісового ринку, особливо наголошувалася увага на основних проблемах торгівлі лісом: сьогодні в Україні збільшується частка експорту деревної продукції з малою доданою вартістю, зменшується або не змінюється виробництво основних видів продукції з деревини всередині країни, падає рівень видимого споживання основних видів продукції лісової промисловості. А обсяг та структура лісозаготівель потрапили під ринкову кон’юктуру.

-Сьогодні ситуація у нас є не простою, – як завжди, коли відбувається якась зміна: від реформи хтось виграє, хтось втрачає. Зараз ряд лісових підприємств є дотаційними, фактично південь України позбавлений заробітних плат, тому що немає фінансування… Хочу звернути увагу на декілька базових проблем. Безумовно, лісгосп, як суб’єкт вирощування лісу має кінцеву мету, яку не можна сформулювати як нарощування і реалізація лісу. Вона має більшу роль – і екологічну, і рекреаційну складові, – але зараз все змикається до однієї проблеми – ресурси і як їх поділити, – говорить Національний координатор міжнародної лісової програми Юрій МАРЧУК. – У залі Верховної Ради стоїться питання заборони рубки лісів. Мова йде про 10 років. Але чому стільки, а не 12 чи 20? За яким принципом це вирішується – не зрозуміло. Також ми маємо рішення Комітету з економічних реформ від 23 січня цього року призупинити видачу дозвільних документів лісовим господарствам. Хоча лісовий кодекс і законодавство передбачає, що вони видаються станом на 1 січня. Прийти до такого рішення – це розписатися в незнанні законодавства. Також ми є свідками нагнітання ситуації самими лісівниками, при цьому в невизначеній ситуації – представники лісопереробного бізнесу. Я вважаю, що так ми можемо залишитися і без курки, і без яйця… Ми розуміємо велику необхідність переробки деревини. На моє переконання, коли Україна ввела податок на імпорт на цей рік, а сама не випускає переробного обладнання, нам треба добре подумати – яким податком і що обкласти. Якщо рішенням Комітету написано «призупинити видачу дозвільних документів для покращення інвестиційної діяльності», то в мене таке відчуття, що це – назавжди. Тому зараз нам треба піднімати питання, вносити зміни в податковий кодекс, виписати зміни в бюджет, де вказати яке обладнання треба завозити в Україну , яке буде підтримувати економіку. Основне – чітко висловити нашу позицію.

Ще одне дуже важливе питання, яке потребує широкого обговорення – приватизація лісів. Тоді, за ловами лісівників, потрібно змінювати Конституцію України, яка говорить про вільний доступ до природних ресурсів. Юрій Марчук наголошує, що повинні бути висловлені позиції і Мінекології, і Мінекономіки, і Мінфіну. А в Мінекології і природних ресурсів має бути баланс природних ресурсів з усіх напрямків – щоб розуміти з чим ми маємо справу.

На думку фахівців, сьогодні слід треба відмовитися від вузьких інтересів, натомість розв’язувати проблему в цілому. В галузі експорту лісопродукції, за висновками аналітиків, сьогодні царює «приват відомчих інтересів над інтересами держави», ручне управління, встановлені правила торгівлі деревиною постійно порушуються на внутрішньому ринку, а з боку держави відсутній ефективний контроль. До того ж – висока корумпованість галузі.

-Щоб розуміти що відбувається на лісовому ринку, слід звернутися до статистики. Маємо дані 2014-го року. Ми бачимо постійний ріст продукції. Кожна нормальна країна прагне до ефективного використання своїх власних ресурсів, а це означає, що ресурсний експорт має мінімізуватися і заміщатися продукцією добавленою, чого ми не бачимо в даному випадку. Такий провал ми бачили під час нашого кризи 2008-го року. Потім – ріст. В 2014 році нічого не змінилося: маємо різкі об’єми експорту, – говорить експерт Світового Банку Михайло ПОПКОВ. – Якщо ж подивитися динаміку виробництва основної продукції АПК, то ми бачимо падіння по всіх основних позиціях – ми не досягли рівня 2007 року. Це дуже погано . Зауважу, що такий показник, як видиме споживання – дуже добрий, він використовується в багатьох країнах для того, аби подивитися об’єм внутрішнього ринку та наявність тіньової економіки. Отже, ми бачимо, що в нас, починаючи з 2010 року, видиме споживання пішло в «мінуси». Рівень знаходиться на найнижчому: із ні з ким серед країн Європи ми не можемо порівняти рівень споживання на одну людину. Сьогодні ми вивозимо більшу частину деревини. Щороку м експортуємо більше, ніж враховує лісова статистика. Це говорить про те, що в Україні неформальний сектор розподілу займає більше половини всього об’єму виробництва. Це дрібні пилорами, різного роду підприємства, які не реєструються як виробники деревини (статистика їх не реєструє), і ми бачимо «мінус» 812 тисяч кубометрів деревини торік. Так тривати довго не можна. Ще одне питання – використання лісових ресурсів. Кажучи про ринок, не потрібно замовчувати як ми використовуємо лісові ресурси. У нас зростають відхилення по лісосіці головного користування, особливо по тих видах дерев, які не мають попиту на ринку, а в останні роки – це всі листяні. За останні роки лісосіка збільшилася в нас майже на мільйон кубометрів.

Фахівці наголошують, для покращення ситуації не потрібно робити «різких рухів», зокрема, не слід забороняти експорт лісопродукції. Тому що це може призвести до ще гіршого стану.

-Заборона експорту, в основному, застосовувався в країнах третього світу: Камеруні, Новій Гвінею, Болівії тощо. В ЄС така практика була застосована в Латвії та недовго Болгарії, також – в Росії, Молдові та Казахстані, – зауважує Михайло Попков. – Всі міжнародні організації, які регулюють торгівлю, негативно ставляються до такого методу регулювання лісокористування. Тому що це, як правило, призводить до зменшення кількості потенційних покупців, також падає ціна на деревину, знижується дохід держави, збільшуються об’єми недоступної деревини. При цьому збільшуються інвестиції в первинну деревообробку, а за тим – ріст цін і дефіцит деревини. Звичайно це супроводжується, корупцією.

На думку аналітиків, важливіша проблема за експорт – корумпованість галузі: в Україні – ринок продавця, який диктує умови, в Європі – ринок покупця.Потрбно запроваджувати нові правила торгівлі дервиною. В Україні нові стандарти почали розроблятися ще 10 років тому, але далі пілотного проект, на жаль, справа не пішла.

-В грудні минулого року, в рамках програми ФЛЕГ-2, на базі Добрянського лісогосподарського комплексу «Ванеса» ми успішно провели пілотний проект з тестування нових національних стандартів на круглі на круглі лісоматеріали. Для України це особливо актуально, тому що з 1 січня 2016 року ми переходимо на європейські норми стандартизації, – наголошує експерт ФЛЕГ-2 та експерт Світового банку Валерій ПОДКОРИТОВ. – Розробка національних стандартів, відповідних до європейських норм, почалася ще у 2005-2007 роках. Тоді спеціалісти Держспоживстандарту розробили цілий комплекс, аналогічний європейським, який нині має статус діючих стандартів, але в повсякденній практиці лісові господарства на жаль, ними не користуються. Натомість керуються старими не скасованими до нині ГОСТами.

Ефективність запровадження нових правил торгівлі деревиною значно поліпшить забезпечення деревом вітчизняних виробників, поліпшить умови для реалізації заготівлі деревини, урізноманітнять форми торгівлі необробленою деревиною, дозволять вивести з «тіні» бізнес та дозволять отримати додатковий прибуток від реалізації продукції до 15%. Експерти вважають, що, мабуть, останній чинник – корупційний – не дає можливості зробити потрібні реформи в галузі.

Оксана Миколюк, газета «Природа і суспільство», 13 лютого 2015.

Залишити відповідь