На відпочинок – до мертвого лісу

18/04/2016

Здійнятий на всю країну екологами, туристами і народними депутатами скандал довкола водоспадів на Путильщині обертається для гір екологічною катастрофою.

Смугарські (або Буковинські) водоспади, як і сотні років тому, струменять з гори один за одним у річку Смугар, утворені сімома її притоками. Ніхто їх не займав, ніхто не нищив. Відновили і водоспад під назвою «Ворота», через який цієї зими лісівники почали нарешті вивозити з гір сухостій. Але так і не вивезли. Санітарну рубку припинили через виступи обурених екологів. Путильські ліси опинилися на межі самознищення.

Пологи на гірській дорозі

«Ворота» відкривають вхід в урочище до Смугарських водоспадів. На відміну від них, це є сама річка. Під час нечувано сильної повені 2008 року розбурханий Смугар зніс ґрунтову дорогу, що здавна йшла поруч з ним між горами до хуторів, змінив русло і з триметрової висоти запінився стрімким потоком оголеною скелею.

Принаймні «Воріт» точно не було у 1991 році, коли Чернівецький облвиконком своїм рішенням створив ландшафтний заказник місцевого значення «Буковинські водоспади». Але відвойовувати у річки дорогу горяни не стали – нема коштів, та й статус заказника не дозволяв розгорнути будівництво. Хоча то була єдина дорога, якою міг проїхати автомобіль. Тепер до розтоцьких високогірних хуторів Ями, Околена, Софійки, Товарниця можна дістатися лише в обхід горами та лісом – пішки або кіньми. Жодне авто не здатне здолати гірські мочарі і кручі. Отак щодня діти з хуторів долають до школи по кілька кілометрів. За продуктами чи до лікаря селяни викликають гірське таксі – фіру.

– А було, що у призначений час йшла в долину породілля, щоб поїхати до Путили у райлікарню, та й так на гірській дорозі і народила немовля, – розповідає мешканка села Розтоки Ніна Гуцу. – Хоча старою дорогою в урочищі їздили колись і лісовози.

Тепер до водоспадів ходять лише туристи. Кілька років тому департамент екології Чернівецької облдержадміністрації урочисто відкрив тут туристичний маршрут. Як з’ясувалося, лише на словах.

– Маршрут досі не окультурений, про нього ніхто не турбується, – каже місцева мешканка Наталія Петрюк. – Добре, що лісівники поставили через «Ворота» дерев’яні сходи-перелази.
Тож дістатися до Смугарських водоспадів – крутий екстрим з елементами ризику. Останніми роками дику картину довкола цього дива природи почали доповнювати ще й всохлі дерева, що стирчать на схилах усе більшою стіною сірих патиків. Видовище явно не для туристів.

vodospad

На фото: Понівечену природу знаменитих Смугарських водоспадів можна відновити, лише забравши сухостій.

Сім разів подумай – один раз скажи

Забрати мертвий ліс з ландшафтного заповідника необхідно не тільки з естетичної, а найперше з екологічної точки зору. Понівечені короїдом голі смереки становлять загрозу здоровим деревам. Проте знайти підприємців, охочих мати справу із сухостоєм, не так просто. Це небезпечно і збитково: затрати великі, зиску з ураженої деревини мізер. Нарешті один місцевий підприємець зголосився укласти з Карпатським держспецлісгоспом договір на проведення в урочищі суцільної санітарної рубки.

І ось цієї зими загули в урочищі вантажівки з лісом. Закрижаніле русло засипали гравієм, через «Ворота» проклали тимчасову дорогу, щоб виїхати на центральну магістраль.
– Іншого шляху для вивозу лісу нема, хіба гелікоптерами, – запевняє директор Карпатського держспецлісгоспу Василь Бурак. – Не думали, що будуть проблеми, оскільки знали, що по закінченню рубки відновимо і упорядкуємо «Ворота», зробивши їх ще більш привабливими для туристів. Самі ж Смугари ми взагалі не чіпали.

За планом, сьогодні на звільнених від сухостою схилах лісівники вже мали б садити молодий ліс. Але вибухнув скандал. Саме у розпал лісозаготівлі до Смугарських водоспадів навідались туристи.
Услід за знімками із засипаними гравієм «Воротами» соціальними мережами розлетілися гнівні обурення від екологів і «стурбованої громадськості», мало не прокльони на адресу лісівників за «знищення дива природи – заповідних Смугарських водоспадів». Ласі на сенсацію і піар народні депутати зажадали від правоохоронців «знайти і покарати винуватців екологічної катастрофи».
Дорогу прибрали, русло Смугаря розчистили, водоспад «Ворота» цілковито відновили. Проте от якраз тепер екологічна катастрофа в районі Смугарських водоспадів набирає справді шалених обертів. Ганна Юріївна з хутора Ями живе у її епіцентрі. Довкола хутора – самий сухостій. І так – аж до перевалу.

– Ще того літа були зелені смереки, – розповідає жінка. – Зараз страшно подивитися – мало не усі дерева всохли. Чому їх не забирають? А раптом у них вдарить блискавка, часта в наших горах? Ми ж живемо, вважайте, в самому лісі.

Землеустрій – за горами

Лісівники нічим зарадити не можуть. На вимогу правоохоронних органів за ініціативою громадськості вони припинили санітарні рубки хворих смерек. Зневажені скандалом підприємці взагалі зареклися сюди заходити з бензопилою.

Державна екологічна інспекція у Чернівецькій області, у якої досі до лісівників не було жодних питань, оштрафувала Карпатський держспецлісгосп на 22 тисячі гривень за проведення лісозаготівлі у заповідній зоні. Хоча ніхто не може пояснити: а де, врешті, ця зона починається і закінчується?

В департаменті екології та туризму Чернівецької ОДА у відповідь на це, здавалося б, просте питання демонструють лише «Зобов’язання землекористувача», за яким Розтоківська сільська рада у 2005 році чомусь дала згоду взяти під свою охорону «Буковинські водоспади», які переважно знаходяться на території сусіднього села Підзахаричі.

Хоча з моменту утворення заказника минуло чверть століття, ніхто так і не потурбувався виготовити на нього належну землевпорядну документацію. Земельна ділянка не сформована відповідно до чинного законодавства: не визначені її межі, площа, охоронна зона, цільове призначення, режим використання. В картографічних матеріалах лісовпорядкування, у Держаному земельному кадастрі її також немає. Розтоківська сільрада, компетенція якої закінчується на межі населеного пункту, не набула права землекористувача, як і Карпатський держспецлісгоп.

– Така юридична невизначеність сьогодні існує по більшості об’єктів природно-заповідного фонду області, – зізнається директор департаменту екології Ярослав Когутяк. – Ми зараз почали нарешті їх інвентаризацію, а там візьмемося і за проекти землеустрою.

Де господар буковинського лісу?

Хаос, якщо не сказати інше слово, в документації на землі державної власності породжує безлад і безвідповідальність у їх використанні. Смугарські водоспади, що у Путильському районі, проголошені дивом Буковини та її найціннішою туристичною привабливістю, залишилися без господаря не тільки де-юре, але й де факто. Ніхто не став на їхній істинний захист, не ухвалив вольового рішення звільнити заказник та прилеглу територію, де проживають люди, від екологічно небезпечного всохлого смеречника, навести там порядок (хай навіть тимчасово засипавши гравієм русло річки під дорогу), а потім оновленим відкрити для туристів. Натомість керівники усіх владних структур області почали перекладати відповідальність один на одного, а потім і на Київ.

– Ми щойно звернулися з листом до Міністерства екології та природних ресурсів, щоб його спеціалісти приїхали до нас і сказали, що нам робити із сухостійними деревами на території нашого заповідника, прибирати їх чи ні, – каже голова Чернівецької ОДА Олександр Фищук.
У цій історії здоровий глузд і вболівання за позитивне вирішення проблеми звучать хіба у словах голови Путильської райдержадміністрації Миколи Савчука.

– Потрібно не загравати у політику, а казати правду, навіть коли вона не усім подобається. Всохлий ліс слід терміново забрати від заповідних водоспадів, незважаючи на роздутий довкола них популістський скандал. Припинивши санітарну рубку сухостою, ми нанесли природі, лісу велику шкоду, спотворили заповідник. Ось де справжнє варварство. Хто за це відповість?
Природно-заповідний об’єкт, наголошує Микола Савчук, не може існувати окремо від територіальних громад, створювати людям незручності і проблеми. Мешканцям розтоцьких хуторів потрібна дорога вздовж Смугарських водоспадів. Її потрібно відновити.

Світлана Ісаченко, «Урядовий кур’єр»

Залишити відповідь