Чому на зрубах поширюються комахи та хвороби лісу?

25/04/2016

Нині у світі залишилося мало лісів, на яких не вплинула людина. Лісогосподарська діяльність спрямована на одержання деревини та недеревної продукції лісу, а також забезпечення виконання ним численних екологічних та інших функцій, посилення корисних властивостей тощо.

Численними дослідженнями учених різних країн і континентів було показано, що лісогосподарська діяльність, як і будь-яке інше втручання у природні процеси, впливає:

– на поширення шкідливих організмів (комах, гризунів, ратичних тварин, збудників хвороб лісу) та несприятливих природних явищ (пожеж, ураганів);

– на сприйнятливість лісів до дії цих чинників.

Поширення шкідливих організмів залежить переважно від наявності придатного корму для тварин і субстрату для розмноження для грибів і бактерій, сприятливості мікроклімату для їхнього виживання й розвитку, а також умов існування природних ворогів комах чи грибів-антагоністів для збудників хвороб. Для тварин відіграє важливу роль також наявність місць перебування у жаркі часи влітку та зимівлі.

Сприйнятливість лісів до дії шкідників, збудників хвороб, вітру, пожеж та інших чинників обумовлена як спадковими рисами, так і умовами середовища.

Яким чином вплине лісогосподарська діяльність на поширення шкідливих організмів та сприйнятливість лісів до їхньої дії, залежить від термінів проведення чи технології здійснення лісогосподар¬ських заходів. Тому дуже важливо знайти певний компроміс між економічними й екологічними цілями ведення лісового господарства та виявити варіанти й технології здійснення тих або інших лісогосподарських заходів (з урахуванням лісорослинних умов і структури насаджень), за яких найменшою мірою заподіюватиметься пряма чи непряма шкода лісу.

У першому повідомленні з’ясуємо, чому на зрубах поширюються шкідливі для лісу організми.
Унаслідок вирубування дерев на певній площі змінюються мікроклімат, доступність корму для шкідливих тварин і субстрату для патогенних грибів, умови для розвитку природних ворогів, конкурентів і антагоністів шкідників лісу, а також властивості дерев, які обумовлюють їхню стійкість до різних чинників. Саме на зрубі формуються специфічні умови, сприятливі для багатьох організмів, які конкурують один з одним, – порівняно за стислий період збільшуються освітленість ділянки, температура ґрунту, інтенсивність випаровування вологи, зменшується вологість ґрунту, змінюються швидкість і напрямок руку повітря.

На відкриті ділянки злітаються хрущі та відкладають яйця у ґрунт. Хрущі завжди є у лісі, і їм для живлення вистачає дрібних корінців дерев, кущів і трав. Що цікаво, як у насадженнях, так і на їхніх зрубах у багатших і вологіших лісорослинних умовах чисельність хрущів більша, ніж у бідних і сухих, тому що вони знаходять достатньо принадного корму. Водночас шкідливість хрущів (як і багатьох інших комах) більшою мірою виявляється у сухих і бідних лісорослинних умовах, тому що рослини в таких умовах більш уразливі до пошкодження та менш спроможні відновити стан і ріст.
Зростання рівня освітлення є сприятливим для росту світлолюбних рослин (часто бур’янів), а також для розростання у бік найбільшого освітлення крон дерев, що залишилися після вибіркової рубки, або дерев узлісь насаджень, що межують зі зрубом.

Нагріта кора приваблює стовбурових шкідників, які за підвищеної температури прискорюють розвиток і збільшують кількість поколінь на рік. Так, короїд-типограф у ялинових лісах, верхівковий і шестизубчастий короїди у соснових спроможні збільшувати кількість поколінь (основних і сестринських). Соснові лубоїди мають лише одне покоління на рік в усіх кліматичних умовах, але їхня шкода також зростає стосовно дерев, що ростуть на межі зі зрубом. Ці жуки обов’язково мають здійснити додаткове живлення пагонами сосни, щоб бути спроможними заселити дерева. Період додаткового живлення соснових лубоїдів триває упродовж більшої частини року. Найбільш принадні для них дерева ростуть на межі зі зрубом, оскільки вони дужче освітлюються та прогріваються. За великої чисельності соснових лубоїдів дерева ще дужче ослаблюються і стають сприйнятливими до заселення.

Комахи-хвоєлистогризи також надають перевагу освітленим і прогріваним ділянкам лісу. Так було підраховано, що під час масового розмноження соснових пильщиків їхня чисельність поряд зі зрубами у вісім разів більша, ніж усередині лісового масиву.

Якщо освітлення рівномірне, крони розростаються в усі боки, а якщо дерева ростуть на межі зі зрубом, частина крони, обернена до нього, наростає швидше. Оскільки темпи росту коріння поступаються росту крони, дерево, як росте на межі зі зрубом, стає уразливим до дії вітру і, як важіль, вивалюється вбік зрубу. Водночас, якщо рубку проведено до початку вегетації, а сильного вітру не буде упродовж хоча б трьох років, наростання надземної та підземної частин дерева може узгодитися, й небезпека вітровалу мине, тим більше, що наросте й підлісок навколо.
Використання важкої техніки під час трелювання заготовленої деревини призводить до ущільнення ґрунту та механічного пошкодження коренів дерев, які розташовані у верхньому шарі ґрунту. За ущільнення ґрунту зменшується сила зчеплення коренів із ним (якірність), тобто зростає уразливість до дії вітру. До того ж, у щільному ґрунті деякі патогенні гриби одержують переваги над грибами-конкурентами.

Механічне пошкодження коренів створює умови для заселення їх короїдами-коренежилами та поширення ризоморфів опенька, які після розрізання швидше ростуть (такий же ефект виявляється після обробітку ґрунту перед створенням лісових культур).

Унаслідок проведення рубки змінюються ресурси корму тварин і субстрату для грибів. На зрубах з’являється природне поновлення дерев і кущів, а також висаджуються культури. Все це надає значний обсяг доступних кормів ратичним тваринам, зайцям і полівкам. У північних регіонах значної шкоди саджанцям завдають дрібні гризуни, які використовують дрібні лісосічні залишки як укриття.

Зазвичай вилучення лісосічних залишків зменшує загрозу їхнього заселення комахами, небезпечними для лісу, горючого матеріалу та полегшує механізований обробіток ґрунту та агротехнічні догляди. Водночас спалювання лісосічних залишків, та ще зібраних у купи, призводить до вигорання всього живого до глибини до двох метрів, у тому числі – безлічі мікроорганізмів і грибів, завдяки діяльності яких забезпечується підтримання родючості ґрунту та постачання рослинам поживних речовин у формі, яка легко засвоюється. На місці спалювання лісосічних залишків розвиваються гриби, які лише у таких умовах і можуть витримати конкуренцію з іншими грибами. Так, широко відома з історії залісення Нижньодніпровських згарищ рицина хвиляста може спричиняти відпад сіянців чи саджанців сосни.

Пні дерев, інфікованих кореневою губкою або опеньком, є важливим джерелом інфекції. Водночас вилучення пнів, особливо в літній період, може сприяти лише поширенню цих грибів, які залишаться у підземних частинах. Так само у підземних частинах пнів залишаться великий сосновий довгоносик і короїди-коренежили, які суттєво пошкоджують лісові культури хвойних порід у перші роки створення.

Якщо зруб не заліснювати відразу після рубки, пні починають розкладатися і втрачають принадність для великого соснового довгоносика та коренежилів. Водночас зростає небезпека заростання зрубу бур’янами та заселення хрущами. Тут уже треба вирішувати, що легше, – позбавитися бур’янів механічними чи хімічними засобами, або намагатися захищати культури від великого соснового довгоносика чи коренежилів. У будь-якому разі, не докладаючи зусиль і не вкладаючи кошти, культури високої якості виростити неможливо.

У свіжих лісосічних залишках розмножуються короїд-типограф, гравер, шестизубчастий короїд, дубовий заболонник. Водночас, якщо залишки висохли, в них розмножуються (залежно від деревної породи, розміру колод чи гілок тощо) комахи, безпечні для живих дерев, і прибирати їх доцільно хіба що з погляду пожежної безпеки. Щоправда, разом із цим знищаться й комахи – руйнівники мертвої деревини, ентомофаги та ті, що використовують лісосічні залишки для притулку. Недоцільність спалювання лісосічних залишків доведена багатьма дослідженнями у нас і за кордоном. Найкращий вихід – їхнє подрібнення та використання у виробництві паливних брикетів чи інших виробів або як мульчі у культурах і розсадниках, що дасть змогу зберегти вологу біля коренів і запобігатиме розвитку бур’янів.

Збудники грибних хвороб лісу реагують на зміни умов на ділянці після вирубування лісу по-різному. Так, гриби, які проникли до нас із південних регіонів, зокрема збудник діплодіозу, успішно розвиваються у лісових культурах, створюваних на зрубах, уражують гілки старших насаджень і навіть шишки. Останнім часом ця хвороба поширилася навіть у Білорусі, що значною мірою пов’язане з потеплінням. На відміну від діплодіозу, склеродеріоз («парасолькова хвороба») більшою мірою поширений у гірських чи північних регіонах.

У поширенні спор грибів значну роль відіграє також вологість і наявність чи відсутність вітру. Так, найбільше пошкодження сосни діплодіозом реєструється у захищених від вітру рівнинних місцях, а пошкодження ялини грибом Sirococcus conigenus – на схилах і вершинах із частими туманами та західними вітрами з високою вологістю.

Від вологості ґрунту залежить життєздатність комах, які в ньому зимують чи перебувають на стадії лялечки у літні місяці, а також переважання патогенних чи сапрофітних грибів.
Якщо зруб відводять під залісення, здійснюють обробіток ґрунту з метою підвищення його рихлості, що необхідно для глибшого і більш рівномірного розвитку коренів. Водночас під час цього заходу знаряддя розрізають міцелій чи ризоморфи опенька та кореневої губки, внаслідок чого вони поширюються на ділянці та проростають.

Зважаючи на необхідність економити садивний матеріал і уникання зайвих витрат на освітлення, останнім часом з’явилася тенденція до зменшення густоти культур. З погляду ризиків пошкодження біотичними чинниками, для кореневої губки та опенька, які поширюються через кореневі контакти, більш принадні культури з високою густотою. Навпаки – шкідливих комах дужче приваблюють лісові культури з низькою густотою, ніж природне поновлення, яке розвивається куртинами.

Заходи, спрямовані на зменшення місць існування та сприятливості умов для шкідливих організмів, можуть одночасно зменшити кількість місць перебування їхніх природних ворогів і грибів-антагоністів. Ці види також мають знаходити місця безпечного перебування, рослини для додаткового живлення, субстрат для розмноження. Тому на ці організми впливають такі самі лісогосподарські заходи, як на їх живителів або жертв.

Стійкість як дерев у стіні лісу порід зі зрубами, так і саджанців у культурах, створюваних на зрубах, обумовлена і спадковими рисами, і умовами середовища. Зокрема хімічний склад окремих органів цих рослин, що визначає принадність їх як корму для комах чи ссавців і можливості захисту від поїдання, суттєво змінюється упродовж сезону. Так у молодому листі переважають білкові складові, а у старому – захисні речовини, які запобігають успішному розвитку комах, які живляться цим листям.

Яким чином на спадкові риси дерев і умови середовища можливо впливати (зокрема шляхом селекції, підбиранням складу порід, певними технологіями вирощування садивного матеріалу), буде розглянуто у наступних випусках.

Валентина Мєшкова

«Лісовий вісник» №3 2016р.

Залишити відповідь