Бурштин. Чи встигнемо відстояти екологічні принципи та зупинити тіньовий видобуток?

25/04/2016

Цього року прокуратура Волині відкрила 22 кримінальні провадження щодо фактів незаконного добування бурштину в Маневицькому районі та одне – в Любешівському. Це лише той мізер, який є на поверхні. Насправді шукачів місячного каменю сотні, а масштаби незаконного видобування набувають усе більших розмахів. Як зупинити нищення краю лісів? Доки чекають, коли ж нарешті увійде в дію Закон, що регулюватиме бурштинові питання, депутати обласної ради, посадовці облдержадміністрації, та й місцеві громади, на території яких, імовірно, є поклади бурштину, б’ють на сполох: можемо не встигнути зупинити екологічну катастрофу.

Кілька сесій обласної ради питання амберу депутати знімали з порядку денного, вбачаючи кулуарні ігри та підкилимні домовленості. Нічого не змінювалося, окрім лише обсягів незаконного видобутку, глибини і ширини копанок та збільшення ділянок понівеченої природи.

Врешті для того, аби впорядкувати використання надр в області, підготували відповідний регуляторний акт. Проект документа подавала облдержадміністрація, відтак відстоювати позицію довелося голові Володимирові Гунчику. Положення піддавали критиці та обговорювали досить довго. У кожного – своя думка. Активність деяких депутатів здавалася надмірною, але документ із поправами та деякими змінами таки прийняли.

– Питання стоїть не лише в площині бурштину, – каже голова Волинської обласної державної адміністрації Володимир Гунчик. – Сьогодні на Волині піску, торфу або глини добувається значно більше. Ми не ставили питання щодо бурштину, ми говоримо про надра. Про ями, які завалюються після видобутку піску, про озера після видобутку торфу і так далі. Все це треба приводити у відповідність. Дуже добре, що депутати зрозуміли і підтримали, прийнявши відповідний регуляторний акт. Звичайно, ми ще вноситимемо поправки, у тому числі – в частині про бурштин.

– Володимире Петровичу, тему боротьби з незаконним видобутком дорогоцінної смоли на Волині вже піднімають досить давно. Цьому було присвячено кілька сесій обласної ради. Для Волині копанки і їхня кількість за минулий і цей рік стала дійсно катастрофічною. Тут уже навіть не йдеться про настил лісу, це – порушення усієї природної екосистеми у цих понівечених шукачами місцях. На жаль, за цей період не було жодного резонансного викриття замовників, хоча навіть ті, хто не дуже у темі, прекрасно розуміють: якби хотілося, то таки можна було би вплинути на ситуацію. Попри те, що на сесії обласної ради ніяк не можуть дійти консенсусу у питанні врегулювання питань бурштину, на останньому засіданні народні обранці закидали вам тиск на депутатський корпус, а Володимир Бондар зауважив, що ви як найбільш наближена особа до Президента та уряду, мали би зробити все, аби зупинити те, що відбувається. Йшлося і про кадрові зміни силовиків, які, вочевидь, не можуть упоратися із ввіреною їм роботою. І саме ви ці зміни можете ініціювати. Було б доречним почути вашу думку щодо усього цього.

– Якщо комусь на сесії не сподобалася агресивна позиція голови, то вона була вибудувана на тому, щоб доказати депутатам потрібність прийняття відповідного документа. Якби голова обласної адміністрації не був активним на сесії, а сидів і чекав чогось, то й резону запрошувати його на засідання не було б. Нікому не потрібні посадовці, які зайняті Інтернетом та телефонами. Ми прийшли працювати, дискутувати, знаходити спільну думку. Голова має брати активну участь у сесії. Ніякого авторитаризму немає. Маю свою позицію, яку буду відстоювати на сесіях обласної ради, якщо мене запрошуватимуть.

Володимир Бондар свого часу сидів у цьому кріслі, і він прекрасно знає: якщо ти часто телефонуєш Президенту, то виникає питання, чи потрібен ти в області і які у тебе функції. У Президента сьогодні безліч найважливіших питань. Бурштин також важливе, але я вважаю, що у нас достатньо важелів впливу, аби не турбувати Президента чи Прем’єр-Міністра. Єдине – питання в тому, що є відповідні посадові особи, які призначені без погодження з головою обласної державної адміністрації, – це силовики, і я не маю права їм наказувати. Навіть розпорядження написати. Можу лише звертатися. Тому ми це питання й почали розглядати через призму законодавчих підходів, нормативних документів. І в цьому процесі брали участь усі. Те, що питання піднялося в динаміці, ще раз доводить його актуальність. На наступному засіданні Ради оборони буде розглядатися тема видобутку бурштину. У Раді оборони приймають участь усі силовики, і ось на це засідання я можу дати доручення через протокол, ввівши його в дію відповідним розпорядженням. Але й тут треба чітко розуміти зміст, як воно має бути вибудувано. Із прийняттям регуляторного акта вже можна працювати у цьому напрямку.

Так, сьогодні є проект Закону про бурштин, який прийнятий депутатами у першому читанні. Але знову ж таки – це лише проект. Тому на Раді оборони будемо керуватися нашим регуляторним документом. З іншого боку, ми дуже розраховуємо на те, що чим більше висвітлюємо це питання, чим більше воно стає публічним, тим менше буде зловживань – і в тому ж числі силового адміністрування. Не можна допустити, аби з однієї негативної ситуації переходити в іншу. Починати перевищувати повноваження, зловживати владою. Потрібно знайти компроміс. Ніхто не може закинути голові обласної адміністрації, що я маю якісь інтереси у питанні видобутку бурштину.

– Які ваші очікування від дії регуляторного акта?

– Як тільки рішення, підписане головою обласної ради, потрапить до мене, буде видане відповідне розпорядження про винесення цього документа на засідання Ради оборони, а вже там буде затверджено комплекс заходів, пов’язаних із виконанням цього акта, в тому ж числі – доручення силовикам, лісівникам, екологам і іншим. Але знову ж таки: не просто доручення, а з посиланням на відповідний документ. На засіданні Ради оборони будуть розглядатися заходи оперативного впливу на нелегальних бурштиношукачів. І хоча засідання буде закритим, ми озвучимо громаді основні його моменти. Далі розраховуємо, що всі ці положення будуть підсилені Законом про бурштин.

– Я так розумію, припинити видобування бурштину на Волині вже не можливо?

– А для чого? Це можуть бути суттєві надходження до бюджету. Якщо взяти Маневицький, Любешівський, Камінь-Каширський райони і впорядкувати там добування бурштину, то за рахунок цих районів можна і обласний бюджет поповнювати. Це величезні доходи. Але вони повинні носити під собою законність, кошти мають надходити в місцеві бюджети, ми повинні дотримуватися екологічних та інших нормативних правил, пов’язаних із надрами. Ви представляєте медіаресурс, який висвітлює життя лісівників. Я би міг би поставити резонне запитання: а на чиїй території добувається бурштин? Але розумію, що і лісівникам сьогодні має бути така ж законодавча підтримка, як і решті. Мені дуже легко перевести стрілки на начальника управління лісового та мисливського господарства, але це буде неправильно. Адже лісівники самотужки не зможуть боротися із сотнями людей. Треба посилити позицію лісівників. І так має бути, адже це – державні надра, державна земля і там несуть службу державні люди. А вже завтра запитаємо: «Лісівники, ви готові охороняти свою територію? Що вам для цього потрібно? Міліція? Ось вам міліція. Національна Гвардія? Ось вам Національна гвардія. Закон про бурштин? Ось вам закон про бурштин». Ми піднімаємо сільських, селищних голів і кажемо: давайте ми спільно з лісівниками, іншими службовцями будемо наводити порядок. Але це завтра, а сьогодні, коли ми приїздимо туди, нас запитують: чого приїхали… Бо Закон України «Про надра» настільки недосконалий, що він дає можливість вужу проповзти між крапельками дощу.

– То хто ж, на вашу думку, має добувати бурштин? Державна структура чи приватна?

– На першому етапі має бути державна монополія. Розвідати поклади, провести перші процедури, пов’язані з добуванням, і тільки тоді, коли процес уже буде керований державною, можна на концесію запустити цей процес, але під жорстким контролем держави. Дуже б не хотілося, аби щось відбувалося за межами державного втручання, бо ж це – державна земля і державний ресурс. А далі можна створити акціонерне підприємство, віддати в оренду, запросити інвестора і таке інше. Думаю, бурштин добувався б більш цивілізовано, аби там працювали люди з сучасними технологіями. Коли б добували і тут же робили рекультивацію. Аби дерева не лежали один на одному, щоб пуску на два метри вверх не було насипано. Держава сьогодні втрачає своє. Добувається бурштин, а на тому місці нічого вже не буде років 25, а то й більше.

– Волинь відкрилася у темі бурштину не так давно. Не буду запитувати про те, чи радилися з головами адміністрацій інших проблемних областей, розуміючи, що там ситуація зайшла у глухий кут іще раніше. І ні Житомирщина, ні Рівненщина не подолала цю проблему. Не так давно інтернет-видання «Українська правда» (ми цю статтю продублювали на інтернет-ресуріс «ЛВ» – lisvisnyk.com.ua) показало знімки із супутника із неймовірною кількістю білих плям на Рівненщині, які дедалі заполоняють лісові масиви. Картина страшна…

– Голови обласних державних адміністрацій Житомирської та Рівненської областей перебувають у гіршій ситуації. Ми ще можемо впливати на процес, бо він тільки почався. У них же – фактично завершується. Їм уже протягом багатьох років треба буде займатися лише одним – рекультивацією. За рахунок державних коштів, сил лісівників і так далі. Не знаю, чому замовчувалося питання бурштину. Треба, аби всі посадовці говорили про цю державну загально національну проблему. Адже з екологічної точки зору це – катастрофа. Тому наші звернення, які направлені в Кабінет Міністрів, у міністерства і відомства, – тільки початок тієї боротьби, яку ми розпочали, відстоюючи екологічні принципи. Десятки і сотні мільйонів гривень доведеться витратити на відновлення тієї природної інфраструктури, яка буде знищена вщент. І левова частина цих проблем уже виникає. Бо надходжень до місцевого бюджету ще немає, а витрачати треба. Тому якщо добувають, то мають витрачатися на рекультивацію. Умовно: сьогодні грам бурштину коштує 4 долари. Кілограм відповідно – 4 тисячі. От тисячу треба буде віддавати на рекультивацію. А, можливо, й більше, бо ж після видобутку не залишається ні грибів, ні моху, ні лісу.

 Голова Волинської обласної ради Валентин Вітер розповідає, що вже підписав регуляторний акт, і з 3 червня він вступив у дію.

– Звичайно, це не означає, що рішення – остаточне, – каже Валентин Степанович. – Якщо депутати будуть робити зауваження, то на будь-якій сесії ми зможемо внести зміни і доповнення, але головне, що в регуляторному акті закладені обов’язкові погодження з місцевими громадами та обов’язково має бути представлений план роботи фірми: скільки вона вкладатиме в розробку, скільки віддаватиме місцевій громаді, її фінансові можливості. Щодо обмежень, то пропозицію, аби цими питаннями займалася обласна державна адміністрація, депутати відхилили, натомість проголосували за те, що контролювати дотримання правил має обласна профільна комісія. Це також плюс.

– І все ж: як ви бачите подальші події?

– Має бути прийнятий Закон про бурштин і відповідно до нього обласна рада прийматиме подальші рішення. Що пораджу і депутатам, і бізнесменам, які хочуть видобувати бурштин на Волині – дочекатися Закону і подавати свої пропозиції, проекти рішень, збирати документи, відповідно до порядку, який прийняла обласна рада. На наступній сесії, думаю, ці питання будуть розглядатися. І вже, можливо, на той час будуть прийняті якісь рішення відповідно до Закону.

– Валентине Степановичу, яка ваша позиція: ви  за державний видобуток чи діставати бурштин може приватна структура?

– Я за державний контроль і обмеження території. Не давати по 10-70 тисяч гектарів. А реально – скільки може освоїти чи то приватна, чи державна структура. Видавати мають 5-10 га й оцінювати можливості: скільки має бути видобуто і скільки податків має бути сплачено. А реалізовувати каміння мають державі, яка вже потім вирішить його подальшу долю. Це моя однозначна думка.

Сьогодні ми займаємося питаннями бурштину, а незадовго піднімуть питання видобутку міді, сланцевого газу. Львівська обласна рада вже пройшла через це, думаю, що й ми скоро з цим зіштовхнемося.

 Голова постійної комісії з питань екології, раціонального використання природних ресурсів Волинської облради Богдан Колісник зауважує:

Тому, що відбувається на Волині у площині видобутку бурштину, важко дати оцінку як у правовому полі, так і з точки зору елементарної логіки. Нерідко на засіданнях профільної комісії і на сесіях обласної ради відбуваються дебати людей, далеких від екології, економіки.

Моя позиція як громадянина і голови комісії така: бурштин – надбання держави, Волині; надбання громади, яка мешкає на цій території. Якщо взяти сьогоднішню ситуацію, то область ні економічної, ні соціальної вигоди не має. Наживаються окремі тіньові структури. Наносять непоправний екологічний збиток. Для громади залишаються лише місячні пейзажі та пустопорожні слова політиків, екологів і влади. Влада спокійно чи неспокійно спостерігає за всім цим уже тривалий період часу і майже нічого не робить, аби виправити ситуацію.

Волинь – не феодальне князівство. Ми живемо у правовій державі. І коли немає основного закону, то про будь-які використання надр не можна вести мову. Зараз у Верховній Раді доопрацьовують відповідний закон. Буде прийнятий Закон про бурштин і тоді можна буде говорити про надання надр у користування, або користування надрами. У положенні про обласну раду все чітко прописано. Волинь не може видавати свої закони.

Ми за те, аби на території області був порядок. Щодо контролю профільної комісії, то тут також важко зрозуміти. Адже якщо при величезних повноваженнях обласної влади не можна врегулювати ці процеси, що ж може зробити екологічна комісія? Що контролювати? Тих, хто добуває, чи владу? Екологічна комісія працюватиме в правовому полі, виходячи із повноважень, які має обласна рада.

Оксана Чурило

«Лісовий вісник» №6  (45) червень 2015р.

 

Залишити відповідь