Ліс – багатство України, яке потрібно примножувати і берегти…

15/05/2016

2-640x505Свіжість подиху, чисте повітря, неймовірний запах дитинства, шум вітрів і зозуля, що кукає без упину… Це ліс. Український ліс, що навіює радість, лікує депресію, робить кращим світ навколо нас. Скільки приємних слів можна говорити про зелене багатство нашого краю, а скільки сил слід прикласти, щоб примножити його і уберегти. З думками про лісові господарства, які опікуються лісами України, згадується дитинство – різносортові яблуні на присадибі лісництва, які так кортіло поцупити і з’їсти і ще – якісь низькорослі дерева рядочком, плоди на яких нагадували сучасні лимони, червоні грона, що хилились до землі і рясний достиглий виноград. Про все це дбають – висаджують, розсаджують, поливають, доглядають працівники лісництв, які підпорядковуються лісовим господарствам.

Чи все так просто у лісовому господарстві, як розвивається сьогодні лісова галузь на Прикарпатті, зокрема у Рожнятівському краї, поговоримо сьогодні із директором Брошнівського лісгоспу Ігорем Федоровичем Коляджином, який сьогодні не лише ефективний керівник та менеджер, але й кандидат сільськогосподарських наук та викладач.

– Доброго дня Ігоре Федоровичу! На початку нашої бесіди хочемо познайомити читача із таким підприємством як ДП «Брошнівське лісове господарство». Наведіть штрихи історії. Як усе починалось? Скільки людей забезпечені роботою сьогодні? Якими новітніми технологіями можете похвалитись?

– Доброго! Доброго! Вітаю долинян та жителів Прикарпаття. Щодо підприємcтва, яке очолюю, скажу, що нещодавно ми святкували 20-річчя і за цей час є про що розповісти. Тож вітаю своїх колег з ювілеєм, що минув і почнемо з історїї…

Відомості про існування лісгоспу є в наукових працях істориків Грабовецького, Шпильчина, братів Чоповських, але спогадів не так вже й багато. У цих джерелах йде мова про середину 19-го століття, коли австрійські власті проводили устаткування ( розмежування) лісових угідь, зокрема і на землях Рожнятівщини. В складі комісії були й люди з с. Липовиця. Це часи австрійського уряду і вже тоді громада частково одержувала в своє користування частину землі, лісів, пасовищ. Недоторканою залишалась власність графської родини. Жителі навколишніх сіл працювали на лісорозробках, хоч і на низькооплачуваних роботах, але навчились досконалих прийомів роботи від австрійців. Пізніше Галичину захопила польська буржуазія. Вся адміністрація на лісорозробках була польською, лісоруби тяжко працювали і отримували мізер. Про цей час згадують, як найтяжчий для лісорубів, які працювали 12-14 годин, а заробітна плата не перевищувала 2, 5 злотих. Далі – прихід радянської влади, створення Брошнівського лісокомбінату. За кошти лісокомбінату було зведено Будинок культури, школа, дитячий садок, понад десять тисяч квадратних метрів житла. Брошнівський лісокомбінат мав свою базу відпочинку та оздоровлення на Чорному морі, дитсадок та профілакторії, які після реорганізації були приватизовані. Далі починається відлік історії власне ДП «Брошнівський лісгосп». Після реорганізації у 1995 році адміністрація Брошнівського лісокомбінату передала у власність Державного підприємства «Брошнівський лісгосп» 8 лісництв з конторами, основними засобами, кілька лісовозів без території гаражу та гуртожитки, один з яких зараз і є адміністративним будинком управління лісгоспу. За 20 років діяльності підприємство в стислий термін збудувало виробничі приміщення гаражу, дільниці по переробці деревини, контору Суходільського лісництва, будинок для лісорубів в Суходільському лісництві, нижній склад, дільницю по ремонтах доріг, 22, 7 км лісовозних доріг та багато іншого. За цей час лісгосп зумів не розгубити найкращі кадри. В колективі – до трьох сотень людей. Окрім того ми забезпечуємо людей роботою посезонно – чи то на час посадки лісу, чи на час рубок, догляду за лісом. Кожний наш працівник – достойний спеціаліст, який несе відповідальність за свою ділянку роботи, є палким прихильником лісового господарства та гідно підтримує репутацію лісівників, залишену наставниками. Маємо також лісівничі династії. Щодо роботи лісництв, то кожне має свої привілеї, свої ідеї та шляхи власного вдосконалення. Деякі лісничі, як, наприклад, Іван Сенів з Ілемлянського, налагодили прямий зв’язок з науковцями — під керівництвом науковців Національного лісотехнічного університету створили постійну лісонасіннєву ділянку на генетично-селекційній основі клена—явора. А в Спаському реалізували ідею лісничого Миколи Дичкевича щодо поліпшення якісного складу лісів — уже заклали чималу плантацію технічно цінних культур модрини, ільми, дуба червоного та черешні. Таких прикладів чимало. І свідчать вони про одне: там, де орієнтуються на нове, де сміливо запроваджують не лише кращий вітчизняний, а й світовий досвід, досягають успіхів у збереженні природного середовища, в охороні генетичного, видового, біологічного, ландшафтного розмаїття.

– Більш ніж 20 років Ви очолюєте лісгосп. Минає час, змінюються звичаї, закони, приходять у моду реформи….

– Десять років тому в складі делегації від нашої області я відвідав Польщу, зокрема місто Лодзь. Там ми побачили принципово іншу концепцію ведення лісового господарства. Наприклад, є лісгосп — у Польщі і він зветься «надлісництво», а навколо всі види робіт із лісозаготівлі, вирощування лісу, догляду за угіддями та інші виконують малі і середні приватні підприємства. А лісгосп зі штатом не більше двадцяти працівників є свого роду структурою, яка консолідує й об’єднує. Звичайно, площі лісництв там значно менші. Більш ніж утроє. І для нашого лісгоспу ми вирішили дещо запозичити – запровадити так званий спрощений варіант охорони і захисту лісу. Таким чином ми відмінили обходи, а площі об’їздів зменшили. Нині старші майстри і майстри охороняють об’їзд у парі. В лісгоспі було18 дільниць, а нині — 27. На другому етапі — з 2009 року — спростили систему керівництва структурними підрозділами в управлінні лісгоспу. Взагалі вважаю, що підхід до лісового господарювання слід змінити, але обережно, бо ж це єдина галузь в Україні, що не потрапила у приватну власність. Не допусти Боже такого, бо тоді наші діти не будуть мати куди сходити по гриби і ягоди. Процес реформування галузі розпочато, але безпосередньо програма розвитку лісів України тільки в проекті.

– Щодо нововведень. Недавно на Україні почав діяти мораторій на вивезення необробленої деревини. Чи вплинула ця ситуація суттєво на розвиток лісової галузі Прикарпаття?

– Тут є дві сторони медалі. Звичайно, дуже добре, що заборонили вивіз необробленої деревини, бо ж вигідніше продавати готовий виріб. Але тут поспішили із тонкомірною деревиною, на яку в Україні збуту немає. Цю сировину слід дозволити деякий час експортувати. Податкова реформа, відсутність пільг для інвесторів призводить до надлишку тонкомірної деревини на ринку області.

– А яка ж внутрішня потреба в деревині за Вашими підрахунками Рожнятівщини сьогодні?

– Приблизно 210 тисяч кубометрів деревини забезпечують два лісгоспи району, з яких 80-85 надаємо ми, решта ДП «Осмолодський ЛГ». Ми співпрацюємо з багатьма підприємствами. Найтісніше – із ТОВ «Кроно – Україна», ТзОВ «ЦБМ», які ми повністю забезпечуємо деревиною та іншими деревообробними підприємствами, яких до пів сотні. Купляють деревину: підприємство «Сивуля», «Роман», МББ, «Оріон», «Ваді»… Попит на сировину зростає з кожним роком і ми не можемо забезпечити всіх на 100 %. Можливо б на Рожнятівський район вистачило, але є покупці з інших регіонів. Навіть у радянські часи покривалось лише 60% потреби району у деревині, решту завозили з інших країн.

– Багато розмов сьогодні ведеться про вторинний ( чорний) ринок деревини. Наскільки прозоро все відбувається у Вас? Чи проходять торги по «електронному майданчику»?

– Проблема вторинного ринку існує. Оскільки є великий попит на деревину, є підприємства, які закуповують її, а потім перепродують дорожче. Чорний ринок, як такий, сьогодні не характерний. У всіх лісгоспах України ведеться електронний облік заготовленої та відпущеної деревини. На кожне зрубане дерево б”ється бирка пластикова, яка заноситься в систему електронного обліку і за рухом деревини можна прослідкувати. Лісопродукцію реалізовують через загальний аукціон та спецаукціони для великих потужних підприємств. Згідно закону України «Про закупівлю за державні кошти» лісгосп проводить закупівлю через відкриті торги послуг з лісозаготівлі, пального тощо. Інше закуповується через програму «Прозоро».

– А як відновлюються лісові площі? Скоро весна, пора насаджень. Скільки гектарів нового лісу насаджуєте кожного року?

– Шляхом насадження відновлюємо щорічно близько 300 гектарів лісу. Найнадійніший спосіб лісовідновлення – природний, а це – самовисів – у Грабівському лісництві. Посадкові матеріали вирощуємо із відкритою кореневою системою та закритою. Цьогоріч у власних розсадниках вирощено 625 тисяч штук посадкового матеріалу та 15 тисяч декоративних саджанців для ланшафтного дизайну. Заплановано провести лісовідновлення на площі 263, 5 га.

– Під опікою ДП «Брошнівське лісове господарство» ще й мисливські угіддя. Що ж водиться у лісах Рожнятівщини та як ведеться контроль за порушниками?

– Водиться у наших лісах медвідь бурий, олень благородний, вовк, лисиця, заєць, козуля, видра, куниця, білка та інші. У вольєрах вирощуємо диких кабанчиків. Мисливські господарства – галузь, яка потребує капіталовкладень, а впильнувати за браконьєрами нелегко. Сьогодні люди запаслись незаконною зброєю і активно виходять на полювання. Під опікою Брошнівського лісгоспу 27,4 тисяч гектарів мисливських угідь, рештою опікується Рожнятівський УТМР.

– Як людина із таким великим досвідом у сфері лісового господарювання, як думаєте, що чекає на лісову галузь надалі?

– Знаєте, незважаючи на свій досвід, майбутнє лісу передбачити не можу. Підхід до господарювання змінювати потрібно. Питання лише – як. Для того, щоб лісове господарство України було ефективнішим, маємо слідувати європейським вимогам. Проте, натхненно вірю, що лісова галузь процвітатиме. Зокрема про Брошнівський лісгосп скажу, що не зупинемося на досягнутому. За 20 років від невеличкого лісгоспу ми зросли до потужного підприємства, яке займає чільне місце в першій п’ятірці серед лісгоспів нашої області. Завзятість і наполегливість в роботі, високий професіоналізм викували і згуртували команду інженерів та робітників, які здатні вирішувати будь- які складні завдання.

– Ну то що ж побажаєте своїм колегам по роботі, землякам, жителям Долинщини, Рожнятівщини, Прикарпаття?

– Бажаю кожному мирного неба над головою, доброго здоров’я, злагоди, благополуччя і добробуту у Ваших родинах, витримки в нелегкій щоденній праці, міцної віри у краще майбутнє нашої галузі та держави. Ми зобов’язані досягати успіхів і маємо жити краще.

Розмову вела Наталя Кузьмин

Залишити відповідь