Мирна і військова доктрина Волинського лісу

17/05/2016

На Сході України іде неоголошена війна супроти України. Боронити Батьківщину покликано до війська тисячі волинян, ще частина пішла у добровольчі батальйони. Є серед них і працівники державних лісогосподарств – майстри лісу, водії, лісничі. Ті, хто залишився працювати на своїх робочих місцях, намагаються підтримувати українське військо і добровольчі формування технікою, продуктами харчування, бронежилетами, пиломатеріалами… Але не тільки фронтом опікуються лісівники, а й тилом. Адже сім’ї учасників АТО також потребують різноманітної підтримки і їм її надають лісогосподарства. Сьогодні у лісівників сформувалася унікальна оборонна стратегія, де фронт і тил – як єдине ціле працює на перемогу. Від переднього краю – до домівки кожного конкретного бійця, від родини – до блокпосту! Така стратегія і вектор дії волинських лісівників. І хоч лісоуправління – не військове відомство, але, всі визнають, воно напрацювало унікальний оборонний досвід і військову стратегію. На передовій і в тилу. І тут і там йде мирна і збройна битва за Українську державу. З військовиками і найбільшими патріотами лісівники змагаються за перемогу. Разом! Про це ведемо розмову з начальником відділу лісового господарства Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Борисом Бабелясом.

– Борисе Павловичу, вклад волинських лісівників у підтримку української армії і добровольчих батальйонів – очевидний. Кадри, кошти, техніка, лісоматеріали, продукти харчування, засоби гігієни, одяг… Всебічна і повсякчас активніша, щораз досконаліша і адресна. Хто розробляв цю стратегію і наскільки ефективно вона спрацювала?

– Над цією стратегією працювала уся галузь – лісоуправлінці, директорський корпус, головні лісничі та економісти, мав можливість долучитися кожен працюючий. Починалося з ініціатив… Наших хлопців призвали у 51 аеромобільну Володимир-Волинську бригаду, а невдовзі вони опинилися у найгарячіших точках. Під Волновахою, на Савур-могилі… Їм потрібні були кевларові каски, бронежилети, берци і ми взялися їх діставати. Стали допомагати іншим бійцям, зокрема, сиротам… А там додалися ліки, перев’язочні матеріали… Відтак розширився не тільки перелік самих матеріалів, що потребувала армія, а й обов’язок перед рідними учасників АТО. А потім у нас з’явилися перші поранені і вбиті, потрібно було допомагати у їх лікуванні, похоронах, підтримувати сім’ї, що лишилися без годувальників. Наші кроки потребували координації з обласною та районними держадміністраціями, органами самоврядування включно до сільських рад, з військкоматами, командуванням 51-ї аеромобільної бригади, а ще з патріотичними громадськими формуваннями. Наша благодійна діяльність вимагала певних кроків на законодавчому рівні, зокрема зміни окремих інструкцій та рішень Державного агентства лісових ресурсів, а подекуди й Кабінету Міністрів. Ми пройшли цей шлях разом. Тепер маємо досконалий механізм вирішення усього оборонного блоку питань – від забезпечення ліками поранених та їх реабілітації у нашім військовім госпіталі до поставки вагонів з лісоматеріалами на передові рубежі для будівництва бліндажів та укріплення окопів.

– Для цього потрібні неабиякі знання, компетентність, фаховість і чимала команда. Не кожне військове відомство може справитися з такими багатогранними завданнями та обсягами робіт.

– Це також правда. Ми проробили величезний обсяг робіт. Якби хтось раніше сказав мені, що це можливо, я б назвав це мрійництвом, а об’єм робіт – непідйомним. Але тепер вже очевидно, ми спроможні на більше. Мабуть тут найбільшу роль зіграв людський фактор. Адже лісівнича галузь віддавна ходить під погоном з дубовим листком і звикла до дисципліни, майже всі чоловіки пройшли армію або ж мають військові кафедри, почуваються патріотами. У нас проводиться чимало масштабних акцій, які за своєю суттю не поступаються військовим операцій. Лісівники називають себе зеленим військом і в цім є зерно правди. Наш зелений дивізіон звичний до дисципліни, злагоджених оперативних і тактичних дій. Ми говоримо про формування нової генерації українських лісівників, основними рисами яких мають стати професіоналізм, порядність, патріотизм, інтелект, висока духовність, інтелігентність, історична пам’ять, розумний романтизм і турбота про майбутнє. Кажуть, український лісівник, садячи деревце, може заглянути на сто років уперед. А ми, на Волині, хочемо, щоб він пам’ятав, хто був перед ним, що діялось на цих землях сто і тисячу років тому. Аби почувався господарем, садівничим, оборонцем своєї землі. Якось разом із директорами лісогосподарств ми відвідали садибу Косачів у с. Колодяжне, а відтак – і музей «Лісової пісні» – одного геніального твору, що його написала співачка досвітніх вогнів. У нім є поетична розповідь про дядька Лева – пралісівника цих пущ, що розумів живу душу лісу. Тут бували наші світочі красного письменства, композитори, митці. Врешті, тут діяла золота сотня повстанців, пам’ять про яких береже лісовий меморіал на околиці с. Скулин, облаштований лісничим Скулинського лісництва Леонідом Лисюком. Тоді мені подумалось: «Ось де витоки нашого духу!» Це усвідомлення додає неабияких сил. Іншого разу лісоуправлінці побували на концерті Волинського народного академічного хору: у їх піснях, музиці, танцях – незборима сила нації. Паралельно із підтримкою армії ми провадимо патріотичну акцію «Пам’ять». Віддаємо шану всім загиблим борцям за волю України, зокрема, воїнам УПА, впорядковуємо повстанчі поховання, на могилах ставимо хрести, створюємо музеї української слави. Багато хто під час цих меморіальних акцій висловлює думку, що наші теперішні патріоти підхопили цю героїчну естафету від воїнів УПА. У Вовчаку, де організувалась УПА, лісівники допомогли патріотичній молоді впорядкувати поховання, створити повстанську криївку-музей. Разом із редакцією «Волинської газети» домовилися створити книгу пам’яті волинського лісу. Нам є що захищати.

– Наскільки впевнено в просторі цивільно-військової доктрини нашого обласного істеблішменту почувається ваша лісівнича команда?

– Лісова галузь сьогодні найбільш активна і боєздатна. У нас є розуміння ситуації. Ми знаємо оперативну і тактичну обстановку на переднім краї і в тилу з перших уст. У нас є своя «розвідка». Налагодили найтіснішу співпрацю і взаємодіємо з усіма владними і військовими гілками, армійськими і добровольчими формуваннями, з політичними патріотичними партіями і громадськими організаціями. Ми свідомі того, що працюємо в умовах війни. Працюємо для фронту і задля порятунку держави, її духовного очищення, технічної модернізації.

– Що робите для фронту, що для тилу?

– Добрий резонанс викликала наша ініціатива поставки дров колотих в зону бойових дій АТО. Робимо все можливе, аби пом’якшити труднощі фактично фронтового солдатського життя. Хочеться, щоб наші захисники були взуті, одягнуті, нагодовані, обігріті… Ми відправили на Схід кілька вагонів з колотими дровами і будемо поставляти, поки у цьому буде необхідність. Раніше відвантажили на передній край оборони рудстійку для будівництва бункерів та бліндажів, облаштування польових госпіталів та окопів. Тільки минулого року постачили 172 куб. м пиломатеріалів та 3913 куб. м круглого лісу.З початку антитерористичної операції передали для потреб учасників АТО понад 20 одиниць спецлегкового та вантажного транспорту.

Але ми розуміємо, що маємо також обігріти родини наших захисників. Сім’ї призваних, поранених та загиблих військовослужбовців у зоні антитерористичної операції, а ще одиноких та малозабезпечених громадян області. У 2014 р. лісівники забезпечили дровами понад 2000 сімей: призваних військовослужбовців, поранених, загиблих, одиноких непрацездатних та малозабезпечених громадян. Торік відповідно до доручення голови облдержадміністрації на безоплатній основі вже забезпечено дровами паливними 2 тис. 680 сімей учасників АТО. Всього поставлено 15 тис. 755 куб. м дров. Загальна сума витрат становила 3 млн 021 тис. грн. Це витрати на заготівлю дров, сплату податків, їх доставку. Ця робота буде продовжуватися. Списки сімей кожен раз уточнюються, як і призов до Збройних Сил України, і суттєво збільшуються.

– Як на це реагують сім’ї учасників АТО?

– Добре. Вони вдячні за підтримку. Хоч є й такі, що вимагають із державних лісопідприємств дрова замінити грошовою компенсацією. Люди не розуміють, що це суто наша лісогосподарська ініціатива. Адже хлібокомбінати, молоко та цукрозаводи не роздають хліб, муку, молоко, цукор. Ми ж намагаємось підтримувати сім’ї учасників АТО з патріотичного і державного обов’язку, знаючи, що боєздатність фронту починається з теплої оселі рідних солдата. У цьому єдині – від начальника лісоуправління до лісокультурниці, хоч ця допомога надається за рахунок наших же прибутків, фактично, обмежуючи якісь наші можливості. Але, повторюсь, усі сприймають це з розумінням.

– Це, мабуть, найбільш масштабна і по-справжньому державницька благодійна акція з часу проголошення незалежності України? Знаю, що посильну участь у ній бере кожен лісгосп, лісництво, майстерська дільниця. Хотілося б почути, які лісогосподарства все ж взяли на свої плечі найбільшу ношу?

– Так, це ноша, але і патріотичний обов’язок лісівників. Принаймні, це те, найменше, що ми можемо і зобов’язані зробити для наших захисників, які зараз перебувають на переднім краї оборони і не можуть власноруч допомагати своїм сім’ям. Ці завдання перебирають на себе державні органи влади, самоврядування, патріотичні громадські організації і волонтери. У тому числі якусь їх частину і наші лісопідприємства. А якщо перевести цю допомогу у кубометри, то найбільше дров паливних надали ДП «Володимир-Волинське ЛМГ», ДП «Горохівське ЛМГ» та ДП «Турійське ЛГ».

– Наскільки, на ваш погляд, вагома участь лісівників Волині в оборонних програмах держави?

– Про її об’єми і якісні показники говорили навіть Президент та вище військове командування. Зокрема, про будівництво фортифікаційних споруд у секторі «М». Весною-влітку безпосередньо нашими працівниками було зведено понад сто фортифікаційних споруд різної складності. У цім взяло участь сто працівників усіх державних лісопідприємств ВОУЛМГ. Відбулося чотири ротації. Лісівники облаштовували оборонні об’єкти власною технікою і своїми будівельними матеріалами. Від сокири, дрельки, молотка, бензопили і до лісовозних машин – все взяли з собою. Там побувало зі своїми працівниками багато наших лісничих. Під безпосереднім керівництвом тодішнього начальника ВОУЛМГ Василя Мазурика та головного спеціаліста відділу лісових ресурсів управління, члена Національної спілки архітекторів України Сергія Сичука, який перекваліфікувався у військового інженера-фортифікаційника, волиняни проектували і будували бліндажі, прокладали мережу оборонних ліній. Словом зробили будівельно-монтажних робіт на 1,5 млн грн.

– Окрім участі у будівництві фортифікаційних об’єктів у секторі «М», ви допомогаєте безпосереднім учасникам АТО та їх сім’ям, також підтримуєте тилові і прикордонні військові формування.

– Переді мною лежать звіти різних періодів цих двох років. Так ось тільки протягом березня-жовтня 2014 року державними лісогосподарськими підприємствами надано благодійної допомоги для забезпечення проведення заходів АТО, забезпечення сімей загиблих та учасників бойових дій, одиноких та малозабезпечених громадян на загальну суму 2 млн 512,7 тис. грн. На лікування, придбання обмундирування, бронежилетів, касок, медикаментів, тепловізорів та ін. було перераховано 671,6 тис. грн. Одні витрати на доставку благодійної допомоги складають 145,0 тис. грн. Це без врахування консервації, дрібних повсякденних справ. Скажімо, ДП «Ківерцівське ЛГ» встановило альтанку та лавки на подвір’ї Луцького військового госпіталю: там тоді саме лікувався наш атовець-лісівник. Таких справ багато. Ми взяли ще й фактично шефство над 14 ОМБР (тоді ще 51-ю Володимир-Волинською окремою механізованою аеромобільною бригадою). Виділили для військовиків пиломатеріали обрізні, зокрема 30-міліметрові дошки та бруси загальною кубомасою 195,8 м куб. 12 кубометрів пиломатеріалів передали Державній прикордонній службі північного регіонального управління. Сума цих пиломатеріалів склала 248 тис. грн. Надали також 35 тис. грн фінансової допомоги для Луцького прикордонного загону (15 тис. грн – ДП «Любешівське ЛМГ» та 19,5 тис. грн – ДП «Камінь-Каширське ЛГ».). 40 кубометрів обрізних пиломатеріалів передали для потреб армійців в/ч В3938.

Минулого року державні лісогосподарські підприємства брали активну участь у наданні благодійної допомоги для забезпечення Антитерористичної операції на Сході нашої держави всім без винятку військовим підрозділам, фізичним особам та волонтерам. Зокрема, на заходи із забезпечення оборони держави було перераховано 1 млн 549 тис. грн (кошти лісгоспів – 1 млн 433 тис. грн, кошти профкому – 67 тис. грн, добровільні пожертви працівників – 49 тис. грн). Разом із тим закуплено товарно-матеріальних цінностей на суму 311 тис. грн (каски, бронежилети, засоби гігієни), ще на суму 2 млн 204 тис. грн надано благодійної допомоги власним товаром. Всього надано благодійної допомоги на суму 4 млн. 064 тис. гривень. Це все за рахунок наших прибутків, до того ж за все це сплачено ще й податок.

– Ви надаєте благодійну допомогу і платите за це податки? Невже досі нема механізму, аби бодай «оборона держави» не обкладалася податковими зборами?

– Це правда. Із загальної суми благодійної допомоги лісогосподарськими підприємствами нараховано тисячі грн податку на додану вартість та сплачено збору до бюджетів місцевого самоврядування за використання лісових ресурсів. Наголошу, це при тому, що благодійна допомога надавалась за рахунок чистого прибутку державних лісогосподарських підприємств, який передбачалось спрямувати на розвиток виробництва.

– Захист держави сьогодні – найпершочерговіший державний обов’язок. Невже в Україні нема Закону чи бодай інструктивних положень, якими б заохочувалася подібна діяльність, сама ж допомога і її надавачі звільнялися від оподаткування у частині благодійного внеску і навіть мали якусь податкову пільгу чи заохочення в інших сферах?

– Ми зверталися з листом до голови обласної державної адміністрації, у якому просили врегулювати цю правову колізію. Державні лісогосподарські підприємства є суб’єктами підприємницької діяльності, на які державою покладено завдання із забезпечення охорони та захисту лісу, лісовідновлення, проведення лісогосподарських робіт. Фінансування лісогосподарської діяльності здійснюється за рахунок власних коштів, отриманих від реалізації деревини. Функції ціноутворення сьогодні здійснюють безпосередньо державні лісогосподарські підприємства, як суб’єкти підприємницької діяльності. Відповідно до законодавства державні лісогосподарські підприємства не мають права планувати та надавати благодійну, спонсорську та іншу допомогу (Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»). Це стосується також і дров паливних. Зміни, внесені Законом України № 1668-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо деяких питань оподаткування благодійної допомоги» (опубліковано в офіційному виданні № 183 «Голос України» від 25.09.2014 року, а 3 жовтня – в «Урядовому кур’єрі») державних підприємств не стосуються. Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства з метою врегулювання зазначеного питання неодноразово зверталось до обласної державної адміністрації із пропозиціями щодо врегулювання зазначеного питання відповідно до чинного законодавства. Відповідно до п.1 протокольного доручення голови облдержадміністрації (протокол №6 засідання оперативного штабу з питань протидії загрозам національної безпеки в області від 10.10.2014), Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства пропонувало облдержадміністрації підтримати пропозиції Держлісоагентства України щодо внесення змін до Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», а саме, пункт 5 частини першої статті 1 викласти в такій редакції: «благодійник – дієздатна фізична особа, або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), або юридична особа публічного права (в разі здійснення благодійної діяльності виключно в такій сфері, як сприяння обороноздатності та мобілізаційній готовності країни, захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного стану), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності», та ініціювати зазначене питання перед Кабінетом Міністрів України внесення до законодавства вище зазначених змін (проект Закону із запропонованими змінами додається). Це питання сьогодні архіважливе і має бути вирішене у найкоротший термін, оскільки від цього напряму залежить боєздатність ЗСУ, обороноздатність і міць України.

– Чи долучаються до благодійності прості лісівники?

– І дуже багато. Наші працівники на потреби армії перерахували свій  середньоденний заробіток. По галузі ця сума склала понад 100 тис. грн. Більшість про своє персональне благодійництво воліють помовкувати. Та я знаю, що через волонтерів передають для учасників АТО теплий одяг, консервацію, інші продукти харчування. Хочеться вірити, що ця їх жертовність, благодійництво зможуть повернути в Україну МИР.

– Скільки ваших працівників призвані до армійських лав, яка їх доля?

– З початку Антитерористичної операції було мобілізовано 54 працівники. Більшість із них були безпосередньо задіяні у зоні АТО. Це люди різних спеціальностей і віку, є головні лісничі, лісничі, помічники лісничих, інженери, майстри лісу, стропальники, лісоруби, водії, трактористи, пожежні сторожі, брокери, робітники лісокомплексів.. Більшість із них працювали у лісогосподарських підприємствах лісничими, майстрами лісу, робітниками, частина трудилася за договорами. Серед цих захисників – Юрій Корнійчук ДП «МГ «Звірівське», Андрій Іщук та Олег Шандалко (ДП «Володимир-Волинське ЛМГ»), Юрій Шишолик та Микола Вакуліч (ДП «Городоцьке ЛГ»), Анатолій Кадира та Валентин Мальчук (ДП «Камінь-Каширське ЛГ»), Андрій Яцина, Андрій Молошик, Богдан Сітовський та Володимир Зарадюк (ДП «Ківерцівське ЛГ»), Роман Наумук та Сергій Кравчик (ДП «Ковельске ЛГ»), Володимир Зінчук (ДП «Колківське ЛГ»), Сергій Мороз (ДП «Любомльське ЛГ»), Микола Курак, Роман Парфенюк, Сергій Марач, Василь Доля та Ігор Ліщук (ДП «Маневицьке ЛГ»), Віктор Шемчик, Олександр Данилюк, Олександр Огновський (ДП «Поліське ЛГ»), Святослав Чуб (ДП «Прибузьке ЛГ»), Андрій Козак, Сергій Стожук, Олександр Марчук, Роман Орищук та Олександр Карпук (ДП «Турійське ЛГ»), Анатолій Дорошук, Олександр Лященя та Іван Демчук (ДП Цуманське ЛГ»), Сергій Барашук (ДП «Камінь-Каширський агроліс»), Федір Колкудак (ДП «Любешівагроліс») та інші. Лісівники Волині забезпечили їх бронежилетами, касками, обмундируванням, словом – усім необхідним. Надають також допомогу їхнім сім’ям коштами, дровами, будівельними матеріалами.

– Хто ці хлопці, що побували в такому бойовиську і вижили? Чим вирізняються з-поміж інших лісівників?

– Вони, як і всі. Звичайні мирні люди. Юрій Шишолик працював шофером ДП «Городоцьке ЛГ» уже 10 років, коли у квітні ц. р. його призвали в українське військо. Разом із бійцями 51-ї Володимир-Волинської окремої механізованої бригади потрапив на Схід України. Про нього казали: «Допоможе старому і малому». Бездоганний водій. Добре розуміється не лише в техніці, а й у комп’ютерах. А ще веселий і доброзичливий. А народився і виріс у с. Прилісне Маневицького р-ну, після школи вступив до Маневицького ПТУ, здобув фах тракториста-машиніста, водія. Служив в армії, був сапером, має статус учасника бойових дій. Його дружина Наталя працює пожежним сторожем у Городоцькому лісгоспі, мають дев’ятирічну доньку Мирославу. Після втрат під Волновахою основні сили відвели на Широколанівський полігон, а він з групою волинян залишився на Донеччині, де з боєм відбили Савур-могилу. Цю 270-метрову найвищу над рівнем моря точку України і обороняв 26 днів разом із іншими українськими сміливцями від сепаратистів та російських військовиків. Її зрешечено і зорано кулями, осколками, снарядами… Звідси 10 км до російського кордону, тож удень і вночі бачив, як росіяни обстрілюють Україну з мінометів, важкої артилерії, «градів» і «буків». На його очах було розстріляно с. Степанівка, де загинуло чимало українців. Але чи не найбільше дісталося Савур-могилі. Разом із ним був і Андрій Яцина. Він народився у Радехові Львівської області, закінчив Національний лісовий університету України, працював мисливствознавцем Радехівського лісгоспу, відтак помічником лісничого Вовчецького , лісничим Чарторийського та Оконського лісництв Маневицького лісгоспу, коли утворився Поліський лісгосп, його перевели лісничим Куклинського лісництва, відтак був призначений головним лісничим Ківерцівського держлісгоспу, звідки на весні і був призваний до Збройних Сил України. В армії служити не довелося, зате в університеті закінчив військову кафедру, щоправда, профіль далеко не штурмовий – тилове забезпечення, тому й був у другому ешелоні. Відповідав за те, щоб військо було нагодоване, взуте-зодягнуте, мало справну техніку. А потім в силу обставин, як каже, став «штурмовиком» і майже місяць тримав оборону Савур-могили. Там на той час живого місця не зосталося, харчувалися сухпайками і галетами. Не було ні хліба, ні води. Сорокаградусну спеку підігрівали постійні пекельні обстріли з важкого озброєння… З ними на Савур-могилі був ще працівник лісової охорони ДП «Маневицьке ЛГ» Микола Куран. Слава Богу – усі живі, хоча серед них є поранені.

– Але є і загиблі. Хто вони, чи не забуваєте їх сім’ї?

– Сім’ям загиблих волинян намагаємось найперше завезти дрова, допомогти усім необхідним. Серед них і Анатолій Федчишин. Він народився і виріс у Любомлі, навчався у ЗОШ №3, з відзнакою закінчив Шацький лісовий коледж ім. Валентина Сулька, працював майстром лісу, кранівником на нижньому складі ДП «Любомльське ЛГ», разом із молодшим братом Володимиром були активними учасниками Майдану, а коли виникла потреба захищати Україну від північного сусіда, обоє пішли добровольцями на Схід. Першого вересня мріяв завести свою старшу донечку у перший клас. Та не судилося. За нього це зробив молодший брат. Ми не забуваємо цю сім’ю, допомагаємо батькам, дружині, дітям.

– А чи траплялися якісь незвичні, не такі сумні історії, до яких причетні лісівники-солдати?

– Є в нас лісівник, який вирвався із зони АТО, щоб одружитися. Це також цікава і повчальна історія. Андрій Молошик працює помічником лісничого Торчинського лісництва ДП «Ківерцівське ЛГ». Родом – із с. Гірки Любешівського р-ну. Молодий, та працьовитий і відповідальний. Приїхавши у відпустку, заявився до своєї дівчини і вже разом поїхали до батьків за благословенням, там і побралися.

– Яка доля тих лісівників, що повернулися з війни?

Андрій Молошик, про котрого згадували, демобілізувавшися, повернувся на свою посаду, разом з дружиною виховують доньку Владу. Він випускник Національного університету біоресурсів та природокористування України, один із наймолодших помічників лісничого, добрий організатор виробництва, любить ліс, дбає про порядок у ньому. Повернувся на попереднє місце роботи після служби і єгер-водій ДП «МГ «Звірівське» Юрій Корнійчук – працює тут вже 25 літ. На кордоні з Росією ніс варту син директора ДП «Шацьке ЛГ», інженер охорони і захисту лісу держлісгоспу Олександр Ткачук. Зараз він стоїть на сторожі природи Шаччини, працює державним інспектором з охорони природнього та навколишнього середовища у Волинській області. Разом з іншими волинянами-лісівниками, як я вже казав, 26 днів тримали оборону Савур-могили головний лісничий ДП «Ківерцівське ЛГ» Андрій Яцина та шофер ДП «Городоцьке ЛГ» Юрій Шишолик. Це було справжнє пекло. Та вони вистояли, повернулися до дружин, дітей, Андрій отримав призначення на посаду директора ДП «Поліське ЛГ», Юрій перейшов на роботу в іншу галузь. Анатолій Дорошук (ДП «Цуманське ЛГ») служив у прикордонних військах, брав участь у бою під Мар’їнкою, повернувшись до мирного життя, був обраний Цуманським селищним головою, де й працює. Звісно, ми намагаємось опікуватися долею усіх наших «лісових атовців» не залежно від того, чи вони залишилися працювати у лісовій галузі чи перейшли на іншу роботу. Для координації цієї діяльності з ініціативи в. о. начальника ВОУЛМГ Олександра Кватирка створено штаб демобілізованих учасників АТО, а також спеціальний фонд, звідки у разі гострої життєвої потреби вони могли б черпати необхідну матеріальну допомогу. Сприяємо їм у набутті статусу учасників бойових дій, виділенні земельних ділянок під будівництво, дбаємо про їх відпочинок. Минулого літа на відомчій базі ВОУЛМГ у с. Світязь вже оздоровилось близько десятка таких сімей.

– Знаю, що лісоуправління має програму підтримки й інших активних атовців…

– Так. Насамперед це пов’язано із зайнятістю та реабілітацією наших воїнів… Наприклад, у ДП «Шацьке ЛГ» працювати майстрами лісу прийшли демобілізовані атовці Олег Миселюк та Сергій Стаднік. Частина айдарівців на договірних умовах долучилася до патрулювання лісових угідь і вже виявила десятки лісопорушників, повернула у державну власність сотні кубометрів ділової деревини. Багато учасників АТО у складі громадських формувань доєдналися до охорони Маневицьких лісів від незаконних бурштинокопачів.

– Гарячу війну українцям вдалося спинити на сході, а «бурштинова» прийшла, що мовиться, під двері і вкотре випробувала вас на міцність.

– У лісоугіддя ВОУЛМГ вона вторглася вже з гучними «перемогами» і певним «досвідом», здобутими над природою Житомирської і Рівненської областей. Там залишила після себе 200-гектарні марсіанські краєвиди. Ліс і родючий шар грунту, що формувалися сотнями і тисячами років, знищено старателями в один момент. На Волинь ці копачі прийшли, вочевидь, з картами геологорозвідок, а ще з потужними мотопомпами і тисячами лопатників. Понад шість тисяч копачів в один день заявляється в одне місце… Це, за військовою термінологією, – ціла дивізія, і це насправді «бурштинова війна», яка, можливо, зумисне спланована ворожими спецслубами для дестабілізації і так хисткої ситуації у державі. Ми її зупинили. Не самі. На допомогу державній лісовій охороні, всім лісівникам прийшли фронтові підрозділи національної гвардії та добровольчих батальйонів, поліція, громадські формування. На виконання доручення голови Волинської обласної державної адміністрації та завдяки розумінню та підтримці всіх лісогосподарських підприємств ВОУЛМГ в повному обсязі забезпечено паливно-мастильними матеріалами, лісо та пиломатеріалами, дровами паливними, продуктами харчування солдат Національної гвардії, працівників правоохоронних органів та державної лісової охорони, які цілодобово перебувають на охороні в даному р-ні. На даний час для закупівлі та доставки відповідних матеріалів підприємствами понесено витрат в сумі близько 1,0 млн. грн.

На мій погляд, це безпрецедентний мирно-військовий досвід, аналогу якому у нашій державі та і Європі нема. А ще «зелена армія» лісівників оперативно і тактично взаємодіяла з нацгвардійцями, армійцями, добровольчими батальйонами, поліцією, службами безпеки і МНС, самообороною, громадськими формуваннями, місцевою владою. І тут знадобився військовий вишкіл наших атовців і, звичайно, попередній досвід щоденної клопіткої співпраці з військовиками, правоохоронцями та громадськими формуваннями задля збереження цілісності України.

– Багато хто вважає, що сьогодні перемога кується у тилу…

– Безперечно. Окрім війни, ми маємо завдання розбудовувати нашу країну, дбати за посадку, догляд і вирощування лісів, виконання всіх державних завдань, добробут працюючих. І це з успіхом робимо. Реалізували продукції на суму 699,5 млн. гривень. Минулого року підприємствами управління внесено коштів до зведеного бюджету та сплачено єдиного соціального внеску в сумі 192 млн. 734 тис. гривень (101 мільйонів гривень – у 2014 році).

Зокрема, податки та платежі до державного бюджету склали 84,5 млн. грн

(в тому числі збір за заготівлю деревини – 43,5 млн. грн, військовий збір – 2,7 млн. грн), податки і платежі до місцевих бюджетів – 40 млн. грн (в тому числі прибутковий податок – 28,4 млн. грн, збір за заготівлю деревини – 10,5 млн. грн, платежі до єдиного соціального внеску – 68 млн. грн).

І це також – фронт. Тільки вже мирний. Без нього не буде майбутнього.

Інтерв’ю вів Сергій Цюриць.

Залишити відповідь