Чи вистоїть «лісова армія»?

17/05/2016

Через чотири блокпости

Мчимося лісовим путівцем. Журналістський десант супроводжують лісничий Маневицького лісництва Олександр Швець, лісоохоронці мобільної рейдової бригади ДП «Маневицьке ЛГ» Іван Наумюк, Сергій Зінич та Андрій Жердецький. Попереду, мов із військових телехронік, виринає перший блокпост: дорожню розвилку патрулює підрозділ «Світязь». Кремезні хлопці не приховують: «Побували у найгарячіших точках на Сході України. Це лісове патрулювання, порівнюючи з Іловайськом чи Дебальцевим, – курорт…»

Патрульний доповідає «вгору» про приїзд журналістів, і за якусь мить рушаємо углиб лісу. До бурштинових копалень ще декілька кілометрів. Сосновий ліс, призолочений березовими гайками, у цю пору надзвичайно красивий. Другий блокпост охороняє національна гвардія і, схоже, гвардійці не налаштовані пропускати журналістів: «Потрібна команда з Луцька». Шукаємо посередників, зв’язки… Та несподівано питання розв’язується командиром нацгвардійців: «Тільки не знімати наші розташування…».

Вже проїжджаючи через «містечко» військовиків, зрозуміли: тут дислокується автономний армійський підрозділ зі всіма службами. Хтось чергує на камбузі – рубає дрова, чаклує біля вогню, чистить картоплю… Ось і кашовар з ополоником…  Неподалік йде заняття з бойової підготовки – нацгвардійці посилено тренуються.

…Нарешті добираємось до 2 виділу 42 кварталу Вовчецького лісництва, де попрацювали бурштинові старателі. Можна тільки уявити, скільки їх було: за день перевернули верх дригом 4,5 га лісу. У деяких місцях велетенські вісімдесятирічні дерева попадали, так і лежать… Обходимо територію. Ями завглибшки по два-чотири метри, різної ширини і довжини. Кожен обирав площу за своєю жадібності і заглиблювався, наскільки дозволяла сила.

– Перші атаки на ліс тут почалися ще в травні, – розповідає керівник мобільної групи, інженер лісового господарства з охорони та захисту лісу ДП «Маневицьке ЛГ» Іван Наумюк. – Ми про це інформували усі інстанції – правоохоронні органи, владу. Спочатку це були невеличкі групи до 20-30 чоловік. Наша лісова охорона справлялася із ними своїми силами. Дивлячись на безкарність (штраф 170 грн, – авт.), вони стали брати кількістю… Пік припав на 24 жовтня, коли ліс атакувало понад п’ять тисяч копачів…

– Вони обминули блокпости і, незважаючи на наші застереження та вмовляння, стали вкопуватися у землю, – важко зітхають інженери лісового господарства з охорони і захисту лісу Андрій Жердецький та Сергій Зінич. – Довелося робити попереджувальні постріли. Прогнали їх силовим методом. Та за цей час вони встигли пошкодили 5,77 га лісу, завдали лісогосподарству шкоди на понад 4 млн грн. Зараз ми проводимо рекультивацію. На відновлення піде багато років.

Того дня там працював універсальний трактор, обладнаний екскаваторним ковшем і бульдозерною лопатою. Тракторист Федір Куран розповідає, що вже втретє за цей рік загортає копанки. Спершу їх було по двадцять, сорок… А зараз стільки накопали, що впродовж трьох днів не дав ради загорнути. Це при тому, що йому кілька днів допомагали лісгоспівський бульдозерист Андрій Малишко та два трактори із Луцька.

– Ці деревостани вже призначені під рубки, – каже керівник мобільної групи лісоохоронців ДП «Маневицьке ЛГ». – Наступної весни усю площу засадимо соснами, але рости їм тут буде не просто. На відновлення підуть десятки років.

Протистояння: провокатори за лаштунками

Копачі з’явилися тут не спроста. Вони мають карти, якими володіла тільки геологорозвідка колишнього Союзу. Хтось їх комусь перепродав… Витік інформації пішов на Рівненщину. Хтось на бурштині розбагатів і вибився «у люди»… Відтак з’явилася «бурштинова республіка» – з власним бюджетом, розвідниками, копачами, охоронниками, перекупщиками, кашоварами… Людьми, які «задобрюють» державні служби і навіть витягують своїх із «обіймів» закону. Але за цим стоїть ще й велика політика, міжнародний злочинний світ, контрабандисти зі своїми потайними стежками та паролями… Таку різношерсту збродну армію, здавалося б,  єднає тільки лопата і бажання розбагатіти за кілька годин роботи… Та схоже на те, що хтось цим військом не просто маніпулює, але і дуже якісно і ефективно керує. Не кожну дивізію швидкого реагування так оперативно вдається перекинути з одного місця  в інше, а тут тисячі людей з різних сіл і містечок Львівської, Рівненської, Житомирської, Київської, Волинської областей за помахом чийогось мізинця опиняються разом майже в точний час «Ч» в обумовленому місці і діють так злагоджено, що правоохоронцям, нацгвардійцям, ДСНСівцям, лісовій охороні, СБУ ще вивчати і вивчати їх досвід, допоки дійдуть до злагоджених дій. Принаймні, судячи з останніх подій, контррозвідка нацгвардії і СБУ запізнювалися з оповіщенням… Копачі до місця призначення прибували швидше і злагодженіше… Їм вистачало декілька годин, аби виконати не відомо чиє і звідки поставлене завдання… Військові, СБУ, правоохоронні та громадські формування спізнювалися… Про державні служби годі й казати… Про політиків… – це черепахи, равлики чи їжаки… Ну, дуже повільні люди… стосовно відстоювання інтересів держави… Та найстрашніше, що ХТОСЬ навмисне намагається звести на поле суперечки цивільне населення з українським військом. І цьому нема оцінки. І ніхто із чинів не летить зі своїх посад. Чого чекаєте, панове генерали?!.

«Лопатна» армія! Хто за нею стоїть?

Бурштинова армія проходить надзвичайний вишкіл… І у час «Ч» у потрібне місце прибуває майже у повному складі… Більше 6 тисяч 24 жовтня… Потім у день виборів… Тоді ще по тисячі у наступні вихідні… Поки що з одними лопатами… Причому різнорідні люди, серед яких багато жінок… І вибувають дружно в одну мить…

Кому потрібна така армія? Хто її оплачує? На яку лиху годину її готують? Бо щось не віриться, що ця армія піде так дружно на захист державності… Навпаки, ні-ні, і зірветься з їх вуст: «Ще трохи і поїдемо на заробітки до Москви чи Пітера!..»

Ні для кого не секрет, що багатії вже мають власні кишенькові «збройні сили швидкого реагування»… Декотрі навіть БеТеРаМи обзавелися… Про стрілецьку зброю годі й говорити… Ними здійснено сотні рейдерських захоплень потрібного бізнесу… Бурштиновий не менш ласий шматок? Сьогодні вони вже контролюють певні території… Чужі там не ходять… Ні СБУ, ні нацгвардія, ні поліція, ні лісова охорона фактично у «бурштинових республіках» реального впливу не мають. Тим часом і можновладцям не дає спокою державний ресурсний лісовий сектор. Але найстрашніше, коли виявиться, що насправді за «бурштиновою війною» готувалися безлади зі стабілізації і демонтажу української державності.

На ці питання відповіді нема ні в Президента, ні в уряду, ні в парламенту, ні в служб, які б давно вже мали працювати на два, або й три кроки на випередження… Зустрічати копача не після того, як він знайде сонячного камінчика і здасть перекупнику, а ще на виїзді зі свого рідного сільця чи містечка… Якщо цього не трапляється, то або у нас нема аналітичних служб, або ж вони кимось навмисне стримуються, щоб розхитати ситуацію ще й на Західному Поліссі, де створювалась УПА і живе народна стихія…

Натомість на Волині є погрози у бік лісівників. Вони чи не єдині, хто від початку цього «бурштинового нашестя» зайняв активну позицію. Створили власні сили «швидкого реагування» – рейдові й оперативні бригади швидкого реагування з лісоохоронців. Тільки 24 жовтня для протидії незаконним копачам тут зібралося до 400 працівників лісової охорони. Але вони не мають ні засобів захисту, ні відповідних повноважень.

– Раніше ми самі могли стримувати групи по 20 і більше чоловік, – каже керівник мобільної рейдової групи.

Але коли лісівники стали стикатися з озброєними групами копачів, довелося звертатися в усі правоохоронні органи. Бувало, що звідти інформація просочувалася до організаторів злочинного промислу – і йшли прямі погрози. Лісівники били в усі дзвони, вимагали розслідувань, реагування від прокуратури, судів. Стали залучати до охорони добровольчі батальйони і громадські формування. На що «бурштинориї» відповіли багатотисячними маршами. І лише після особистого втручання Президента, коли понищено Житомирське і Рівненське Полісся, у волинських лісах з’явилися нацгвардійці. І знову їх забезпеченням турбуються лісівники. Ніби нацгвардійці – Лісова армія ВОУЛМГ. Але ось парадокс: лісівників стали залякувати, що вони не мають законодавчо-правових механізмів, аби допомогти рідній армії вижити в екстремальних умовах. Лісоохоронців страхають міліцією, прокуратурою, СБУ… І ще не факт, кажуть, лісоохоронці – єдина по-справжньому зацікавлена сторона у збереженні лісоземель, що завтра названі служби не стануть карати за підтримку нацгвардійців, відстоювання державного і всенародного інтересу простих українців, які люблять ліс і знають, що таке його цілюща сила, батьківське піклування і воістину вічні дари… Гриби, ягоди, пасовища, прихисток для птаха і звіра… Бо нацгвардійці, як і підрозділи правоохоронців, для виконання бойового завдання з охорони державного інтересу у лісових масивах Маневицького р-ну повинні б апріорі бути забезпечені усім необхідним. Але… І тут багато запитань виникає до найвищого армійського керівництва… Політиків… Тільки лісівники перестануть підтримувати нацгвардійців, їм хоч землю рий і бурштином розплачуйся за харчування… Можливо, хтось згори, з високої гори, хоче таким чином і дискредитувати нацгвардію та правоохоронні сили реагування з різних областей?

Кому копати бурштин?

Питання «Кому копати бурштин?» дуже просте. Якщо у Президента, Кабінету Міністрів, Верховної Ради на це нема відповіді і, схоже, не скоро з’явиться, то лісівники, принаймні, знають, як садити і берегти ліс, і в міру своїх сил не безуспішно це роблять впродовж багатьох років. Вони, чи не єдина державна галузь, яка вистояла у трудні часи, демонструє ефективну роботу, створює робочі місця, справно платить податки. Адже землі лісового фонду передані у постійне користування держлісгоспів. ДП «Маневицьке ЛГ» демонструє це на всіх напрямках роботи. Воно вмілий організатор не тільки лісоведення, а й переробки деревини та недеревних лісових ресурсів. Вони ефективні господарі, відповідальні за охорону лісового ресурсу: віддайте бурштин лісівникам і вони дадуть йому раду, створять прибуткові підприємства з видобутку, головне ж, зуміють «дістати» його із землі з найменшою шкодою для лісу. Та й цього мала б домагатися сама держава: «Розробка на площах тих лісових насаджень, які досягли часу стиглості. Після того, як будуть проведенні планові рубки згідно лісового законодавства. Далекоглядність, відкритість, прозорість… Натомість лобіюється думка про багатого чужоземного інвестора або свого доморощеного видобувача… Хто намагається «злити» прибутковий бурштиновий бізнес, надра держави у власність приватному бізнесу? Сьогодні до правоохоронців накопичилося дуже багато запитань: «Чому секрети геологорозвідки вільно розгулюють по руках старателів, а в самої держави їх вже нема?», «Допоки «сонячну силу» Полісся за безцінок спродаватимуть перекупникам і вона перетікатиме за кордони нашої держави?» Є запитання і до депутатів ВР, які зуміли прийняти закон про заборону експорту необробленої деревини, а витоку бурштину не хочуть бачити? За прибутковістю він, вочевидь, не поступається останньому, якщо не випереджає. Але йде повз державну казну. Усім переймаються державні мужі, законодавці, тільки не бурштином. Навіть рента на чорне золото землі підконтрольна Кабінету Міністрів, а бурштин збагачує чужі, іноді ворожі нам державні бюджети. Вже не кажу про моральну шкоду, розбещення так званих старателів, сприяння корупції і професійному становленню власної ве-еличезної армії контрабандистів, яка ще дасться взнаки усій правоохоронній вертикалі. Багато хто вважає, що «бурштинова проблема» зумисне не розв’язується вгорі через банальний власний чи клановий інтерес або й злочинний умисел. Дивно, що вся державна машина, а тепер ще й добровольчі батальйони і громадські формування дуже «опікуються» долею зрубаного дерева, навіть пеньками: провадять планові і позапланові ревізії та перевірки, зупиняють лісовози з непромаркованою деревиною, бо майстер лісу десь не встиг поставити бирки… Збитки, завдані лісу на Житомирщині і Рівненщині бурштинокопачами, – на порядки вищі, але їх або не озвучують або не поспішають виявляти. Сотні гектарів безповоротно знищеного лісу з неможливістю відновити родючий шар, що формувався тисячами літ. Про масштаби і кошти, що «ходять повз державну скарбницю», може  засвідчити хіба скупа інформація, що зрідка просочиться із митниць: «Прикордонники завадили вивезенню з України близько 100 кг бурштину», «3,5 тонни каменю вилучено», «Монети, ордени, бурштин, телефони – українці відправляють контрабанду за кордон поштою»…

Про земні «кишки» і «жили»

Законослухняні місцеві мешканці зовсім не проти того, аби нутрощі їх землі – ці «земні кишки» і «жили»  – служили не тільки їм, а й наступним поколінням. Як було за їх батьків і дідів, далеких пращурів… Ця «бурштинова буря» у ці краї налетіла зовні. «Спущена», що називається, згори. Вочевидь, ще «старательством» підопічних васала великого російського царя. І хоч його не стало, схеми лишилися. І є багато охочих втримати або перерозподілити цей бізнес на свою користь. Тепер, судячи з поведінки місцевих громад, можна припускати, що й на Рівненщину і Житомирщину її було імплантовано з чужих країв. За найвищим повелінням! А ще невідомо, як без цих «сухожиль» поведеться поліська земля? Наскільки їх відсутність вплине на довкілля, фауну і флору, місцевий етнос, клімат? І вже відомо, що бурштинокопачі «підняли» із глибин «чорнобильського монстра», який влігся спати на століття, а його збудили і він вже трощить нутрощі самих бурштинокопачів і тепер склоадає нову реальну загрозу не тільки законослухняним громадянам України, а й цілої Європи. На жаль, про це жоден науковець не сказав ще слова. Але чому держава не зацікавлена почути правду і від науковців? Від справжніх мудреців, яким болить майбутнє України та її народу? Чому? І допоки?…

Сергій Цюриць.

Залишити відповідь