Третя монополізація, або спроба реваншу

17/05/2016

Луцьк – на кордонні з Польшею. Це дає волинян певні європейські преференції. Місто із замком Любарта – з тисячолітньою історією, зі статусом другої столиці Литовської держави і з’їздом європейських монархів – має неабияку історичну харизму. Дехто називає Волинь воротами до Європи, дехто – посланцем України у вільний світ. Це місто великих надій. І торгових також. Тут чимало всіляких ярмарків, базарів, ринків… Торгівля процвітає і є двигуном місцевих бюджетів. Та донедавна не було ринку, де б торгували найбільшим ресурсним товаром краю – деревиною. Адже ліси займають третину території Волинської області. Формально ще кілька літ тому, аби купити лісопродукцію, потрібно було їхати до столиці або ж до сусіднього м. Рівне. Хіба це справедливо?

З Революцією гідності Волинь стала змагатися за свій ринок деревини. То були жаркі дискусії лісівників, деревообробників, фінансистів і біржовиків. Втім, взаємні претензії і недовіру  вдалося побороти спільним інтересом і від минулого року Волинь має свій ярмарок лісодеревини. Але годі шукати базарні майдани, де стоять, чекаючи на покупця, навантажені хлистами лісовози. Цей ярмарок уміщається у компактнім офісі, а ще у комп’ютернім просторі, де вже ведуться регулярні електронні торги. І що справедливо найбільше тішить усіх учасників аукціонів – прибутки від реалізації запасів деревини лишаються у бюджеті Волинської області. А чому вони мають бути за межами діяльності державних лісогосподарств, що займаються вирощуванням, доглядом і продажом деревини? Цей ресурс – попри  його державотворчий і фінансово утворюючий фактор – має слугувати місцевим громадам. Особливо тепер, коли держава делегує регуляторні права на місця.

Товарна біржа «Універсальна-Полісся» попри все є ще й модерним елементом європейськості Луцька. Цьогоріч тут  у мистецькій галереї «Катедра» нарешті відбулася чи не найперша виставка модерністів України. Письменники Волині – серед найшановніших краснословів, є переможцями найпрестижніших Всеукраїнських і європейських конкурсів. Культура дивує мистецькими фестивалями. Церковне життя – на піднесенні. Освітні заклади успішно інтегруються у європейський простір. Лікарські практики йдуть у ногу з найвизначнішими медичними закладами світу. Біржа з продажу деревини – чи не найпредставницькішого місцевого ресурсу – дуже довго йшла у волинський край. І ні для кого не секрет, чому акули бізнесу цей «ласий шматочок» тримали у столиці. Втім, столичним біржовикам є чим торгувати. Не варто зазіхати на те, що їм не належить. Волинська біржа таки потрібна волинянам. Велика насолода спостерігати, як на проспекті Волі припарковуються легковики у день торгів, як бізнесмени перемовляються між собою, бува, дискутують і роблять взаємні поступки один одному, як угору злітають номерки і молоток у руках незмінного диригента біржових торгів Володимира Макарчука фіксує ціну питання. Право торгувати власним товаром на своїй землі волиняни виборювали і консолідовано відстоювали перед Києвом і біржовиками. Пригадується, протистояння було, як у футболі. Але не пішло у тінь і не перетворилося на бої без правил тільки з одної причини: вельми прозоро і гаряче обговорювали усі зацікавлені сторони біржові правила і, на диво усім, знайшли платформу спільних дій. Під час цих гарячих, часто «голосних» дебатів сформувалася Волинська асоціація деревообробників. Обрали керівництво. Деревообробники визначилися зі своїми пріоритетними завданнями, головне ж – навчилися поважати інтереси державних лісопідприємств. І самі лісівники стали більш вимогливими, навчились дорожити «дружбою» із відповідальними покупцями, дотримуватися своїх зобов’язань. Біржа отримала прописку у будинку лісоуправління. Володимир Макарчук консолідував деревообробників і їх торгових представників, лісоуправління – лісогосподарників. Попри компромісні рішення прийнято багато нововведень: і відкриті очні аукціони, і електронні торги, у тому числі й додаткові, у тому числі й взаємний контроль за дотриманням аукціонних зобов’язань, поступок, об’єктивних факторів. Щоб читачу було зрозуміло, наскільки біржа «Універсальна-Полісся» наблизила і модернізувала ринок деревини, досить сказати про взаємний інтерес, який від нижнього складу перемістився до верхнього і проміжного і тепер враховує не тільки якість дороги, віддаленість від залізничної колії, а й витрати на пальне та навантаження. Дивно це казати, але мода на породний склад, якість деревини, її сортність, кількісні та цінові показники вже на далеке майбутнє формується у сьогочасні підприємцями. Дуже непросто досягти паритету між великими і дрібними переробниками. Тут ідуть безкомпромісні бої. Не просто малому бізнесу відстоювати свій інтерес у цій конкурентній суперечці, але прозорі правила гри все ж до цього спонукають. І буде жаль, коли цей позитивний досвід волинських біржовиків хтось захоче загнуздати  і перевести у договорняки і тінь. Біржа «Універсальна-Полісся» стає на ноги. Вона спромоглася на власну незаангажовану команду, котра відслідковує тенденції на всеукраїнськім біржовім полі. Молоді й амбіційні біржовики дивляться у Європу, намагаються взяти на озброєння найсучасніші методики і правила гри. Завдяки їх делікатній і професійній праці якісно змінюються можливості й апетит підприємливих і амбіційних бізнес-партнерів. Сьогодні підприємці освоюють і мають інтернет у найвіддаленіших куточках Волині і сусідніх областей, у режимі он-лайну можуть виторговувати потрібний сортиментний товар. Надто ж помітна культура торгів – зросла надзвичайно.

Біржа має свій сайт, випускає власну газету. Працівники ТБ «Універсальна-Полісся» не тільки торгують, консультують, а й навчають зацікавлені сторони високому стилю.

Сьогодні волинська біржа має гарні європейські перспективи і це пов’язано із суто місцевими євроінтеграційними процесами і далекосяжними взаємовигідними інтересами. Київським біржам, будь вони хоч якими китами, цієї транскордонної ментальності не освоїти.

Ця товарна біржа однією із перших в Україні провела електронні торги необробленою деревиною і тепер щоденно об 11-ій годині на постійній основі проводить електронні торги. «Універсальна-Полісся» включена до переліку товарних бірж (одна на Західну Україну), де впроваджується пілотний проект електронної платформи з міжбіржевої он-лайн торгівлі необробленою деревиною.

– Наші працівники мають понад 20-річний досвід роботи у сфері біржової торгівлі, – мовить голова біржового комітету ТБ «Універсальна-Полісся» Володимир Макарчук. – При цьому завжди керуємося принципами прозорого та конкурентного інформаційного забезпечення учасників ринку, ціноутворення, професійного та фінансового супроводу біржових операцій.

Про високе реноме ТБ «Універсальна-Полісся» свідчить і її членство в Асоціації «Союз бірж України». Сьогодні вона проводить аукціони і торги з продажу державного та комунального майна, окремих інвентарних об’єктів, промислової і сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, транспортних засобів, майна, що перебуває у податковій заставі, земельних ділянок, та чи не найбільшим конструктивом стало формування прозорого ринку необробленої деревини для внутрішнього ринку та на експорт, в т. ч. торги в електронному форматі.

І що вкрай важливо для держави і громади області – Товарна біржа «Універсальна-Полісся» як неприбуткова організація за час свого існування (з 1 серпня 2014 р.) сплатила понад 150 тис. грн податків до державного бюджету та понад 164 тис. грн податків та зборів до місцевого бюджету.

Як не дивно, розумахи зі столиці намагаються прибрати деревний ресурс країни до своїх рук. Як вже бувало, говорять про державну доцільність та впорядкування ринку деревини. Але українці це вже проходили. За правління Януковича, щоб купити десяток-другий кубометрів фансировини, підприємцям потрібно було особисто їхати до столиці і за броньованими дверима «прикупляти» дозволи на дозвіл купівлі.  А без таких дорога до ринку деревини була перекрита…

Підприємці б’ють на сполох. Дивним чином ситуація повторюється вже при новім Президенті. Володимир Макарчук вважає, що за цим стоїть так звана третя хвиля монополізації ринку, яка може загальмувати не тільки розвиток демократичних процесів в Україні, але й нанести величезних фінансових збитків державі. Він звертається з відкритим листом до голів Державного агентства лісових ресурсів України Олександра Ковальчука та Антимонопольного комітету України Юрія Терентьєва, міністра аграрної політики та продовольства України Олексія Павленка і міністра юстиції України Павла Петренка, голови Державної регуляторної служби України Ксенії Ляпіної та очільника Волинської облдержадміністрації Володимира Гунчика.

«У даний час в Україні складається незрозуміла ситуація з продажом необробленої деревини, яка нагадує 2006 та 2010 рр., коли Державним комітетом лісового Господарства України була зроблена спроба організувати проведення аукціонів на одній біржі в м. Києві, – нагадує урядовцям Володимир Макарчук. – Урядом України ці спроби (як корупційно мотивовані) були зупинені. Наказ Державного комітету лісового Господарства України про реалізацію необробленої деревини на одній біржі був скасований. Проти здійснення продажу необробленої деревини на одній біржі виступили також громадські організації, котрі представляють інтереси переробників деревини. Робочою групою було розроблено проект наказу Держлісгоспу «Щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини» та «Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини». Відповідний наказ № 42 «Щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини» був затверджений Деркомлісгоспом 19.02.2007 р. та зареєстрований в Мін’юсті 26.02.2007 р. за № 164/13431.

Варто відзначити, що за роки проведення аукціонів ринок необробленої деревини набув прозорих та конкурентних рис. Жодних претензій до товарних бірж – організаторів аукціонів – від державних лісових господарств та покупців деревини за час проведення аукціонів з продажу необробленої деревини висунуто не було. Товарні біржі, що проводили продаж необробленої деревини по кварталах, цілком відповідали вимогам Наказу Державного комітету лісового господарства України, № 42 від 19.02.2007 р. Покупці могли доступно та цілком прозоро ознайомитись з виставленою продукцією та придбати її за вигідними цінами як для себе, так і для державних лісових господарств регіонів…»

– Для чого тоді нищити прозорі і зрозумілі правила гри в Україні? – цікавлюся у біржовика.

– Не все так просто, – мовить Володимир Володимирович. – Насувається, так звана, третя хвиля монополізації ринку. До нас постійно надходить інформація, що Аграрна біржа через свої філії в областях хоче зірвати проведення чергового аукціону з продажу необробленої деревини та в подальшому перебрати на себе зобов’язання по організації і проведенню щоквартальних аукціонів. Ця інформація не безпідставна та підтверджується іншими товарними біржами України.

– Свого часу Волинь це вже проходила. Мені пригадується ситуація, коли у зал засідань лісоуправління чергові торги прийшли проводити повноважні представники двох бірж. Зчинився крик, суперечки, ледь до бійки не дійшло! Тоді на Волині почалася «дерев’яна» революція. Торги довелося перенести, а питання з великим скрипом вирішилося у тому ж Києві. Здається, саме тоді було ухвалене компромісне рішення про створення волинського біржового сегменту?

– Тепер ситуація повторюється, – каже голова біржового комітету

ТБ «Універсальна-Полісся». – І якщо держава це допустить, створиться ситуація, коли Аграрна біржа буде займати монопольне (домінантне) становище на ринку продажу необробленої деревини. Та це іде врозріз п. п. 1.2, 1.3 наказу №42 Держкомлісгоспу, які вимагають, щоб продаж необробленої деревини проводився лише на товарних біржах, які розташовані в обласних центрах, а також відповідають нормам п.3.2 даного наказу. Ми бачимо, що створюється ситуація, коли може бути порушене антимонопольне та антикорупційне законодавство України у сфері продажу необробленої деревини. Тому й застерігаємо урядовців про недопущення створення явно корупційної схеми реалізації необробленої деревини. Це їх прямий державний обов’язок.

Сьогодні на сторожі деревного ринку держави ще стоять Закони, але вже, і це всім очевидно, йдуть шалені спроби під маркою реформ та нібито кращих можливостей змінити прозорі правила гри на старі, щоб вивести деревний ресурс з-під контролю держави та громадськості, передавши ці повноваження у чиїсь волохаті руки. Але це гра з вогнем. Чи стачить у держави ресурсу, сил і волі, щоб зупинити ці монополістські настрої?

Сергій Цюриць.

Залишити відповідь