Сільський дяк разом із сусідами майже півстоліття садять ліси

19/05/2016
mykola

У Миколи Гуменецького серце крається, коли у рідному лісі натрапляє ось на таке віроломство браконьєрів…

Вітчизняні преса і телебачення завалені тривожними повідомленнями про масові незаконні рубки лісу, контрабандний вивіз деревини, страшні екологічні наслідки такої безгосподарної діяльності. Рубати ліс і гендлювати ним, збагачуючи власну кишеню, є кому! – мало тих, хто, думаючи про нащадків, їхній добробут і здоров’я, про красу рідної землі, його садить, плекає. Серед таких ентузіастів – група добровольців-пенсіонерів зі села Гранки-Кути. Попри свої невідкладні домашні турботи, ці газди щороку спішать на поміч лісникам.

Цьогорічного березня селяни посадили тисячу саджанців дуба в урочищі «Піскова», що біля села Ілова, біля Теплої Гори, неподалік села Дуброви. Шість гектарів заліснили там торік. Багатогектарні плантації цієї культури, що їх заклали разом з лісниками  ветерани-непосиди, «спинаються на ноги» у Юшківцях, Дев’ятниках сусіднього, Жидачівського району.

У компанії роботяг, які дають життя новим лісам, екс-міліціонер Петро Лівий, його брат Василь, за фахом – пожежник,  колишні працівники Новороздільського сірчаного комбінату Зеновій Мисів, Микола Гуменецький, Іван Вітровий, а також Мирон Прокопів, який довго працював редактором районної газети (як мовиться, не тільки словом, а й ділом вчить любити свій край). Праця для суспільного блага приносить їм величезне задоволення. При нагоді допомагає пенсіонерам молодший від них Олег Скрут, який працює у Новому Роздолі.

Ще кілька сезонів тому активними садівниками лісу були жителі Гранок-Кутів Петро Прокопів (йому уже поза 80!), Григорій Наконечний. Але невблаганний час бере своє, на підміну їм ходять до лісу тепер «юні» пенсіонери. Але все одно і Петро Іванович, і пан Гриць щоразу цікавляться у лісоводів: «Ну, як там наша дубина, вже підросла?  Що доброго у наших лісах чувати?..».

Негласним лідером у цьому товаристві друзів природи є 67-річний Микола Гуменецький, якого знають як голосистого дяка у храмі села Берездівців. Садить ліси він майже півстоліття, ще з того часу, як прийшов з армії. Шанобливе ставлення до природи перейняв від свого батька Дмитра, який пропрацював у лісі шістдесят років. Помер цей добродій восени у віці 98 років.  Так довго пробув на білому світі, можливо, ще й тому, що все життя займався корисною працею, любив ліс…

– Тепер у наших округах висаджуємо переважно звичайний дуб, а колись садили ще й дуб канадський, ясен, ялину, – розповідає Микола Гуменецький. – Ялину зазвичай уже не практикують. Можливо, через оту «пошесть» –  нецивілізованих осіб, які на дерево дивляться як на здобич, без сокири до лісу не висунуться. Надто уже нищать у нас цей вид деревини! Поки ялинки виростуть – половину їх на новорічні свята зрубають…

Пенсіонери не тільки садять ліс, а й роблять так зване просічення, прочистку. Та не всі той їхній труд шанують.

– Кілька років тому посадили ми дубину неподалік озера Барвінка, – згадує Микола Дмитрович.  – Торік зробили прочистку в ньому. Але що з того! У спеку якась паскуда підпалила траву – половина ділянки згоріла. Хоча пошкоджений дуб і володіє здатністю поновлюватися, відростати, але того богатирського росту, що мав би мати, він уже не досягне. Шкода…

І все ж не будемо про сумне. Коли поряд з нами живуть такі позитивні люди, добро неодмінно переможе. До слова, гранки-кутівські лісоводи-аматори є ще й великими романтиками. Торік, коли провідували, “свою” ділянку, на верховіттях ближніх буків побачили кілька сотень лелек, які гуртувалися перед відльотом  — селяни не могли натішитися з цього рідкісного видовища. Лісолюби ще й склали задушевну пісню про рідне село, красу його мальовничих околиць. Щоразу, як після роботи у лісі сядуть полуднати, заводять ліричне: «Це – Гранки, над Дністром синіх вод. Це – Кути…».

Іван Фаріон, газета “Високий Замок”

Залишити відповідь