Під загрозою легендарний Холодний Яр

23/05/2016

Більше півстоліття триває безпрецедентна боротьба екологів, ботаніків, істориків, природоохоронців за збереження і державне заповідання унікальної території — легендарного лісового урочища Холодний Яр. Сьогодні вона перейшла у нову, критичну фазу — відстоювання самого права на чисте довкілля.

Для одних Холодний Яр – сакральне місце, де творилася історія і нація, символ української державності і визвольної боротьби. Для других – це мала батьківщина, рідна земля, на якій століттями жили діди-прадіди й тепер живе його родина. Для третіх – це одне із небагатьох місць на Черкащині, де можна на фоні державного безладу заробити чималі «швидкі гроші», вирубавши унікальні вікові ліси і продавши їх «кругляком» за кордон. А ще є й такі, які розуміють, що не будь правічного Холодного Яру, не було б ні старовинного Мотронинського монастиря, ні тисячолітнього дуба Максима Залізняка, ні Хмельниччини, ні Коліївщини, ні останнього збройного оплоту УНР Холодноярської республіки. І що б там хто не говорив, але саме природний феномен лісового урочища Чигиринщини є першоосновою тих легендарних, часто трагічних подій, якими ми, українці, нині так захоплюємось і пишаємось.

Утім, і в наші дні часто доводиться чути, що ідея заповідання Холодного Яру – це примха деяких сучасних екологів, та й заповідати, мовляв, “там уже нічого». Так говорять лісники-опоненти, котрі ведуть в урочищі господарську діяльність і переконують місцеве населення, що створення природного парку “не на часі”.

Між тим, ідея заповідання природи Холодного Яру народилася ще в далекі 60-ті роки минулого століття. З ініціативи українських науковців виконком Черкаської обласної ради депутатів трудящих у розпорядженні № 205 від 5 червня 1964 р. вирішив «просити Раду міністрів УРСР затвердити пам`яткою природи республіканського значення «Холодний Яр» площею 521 га. Тоді це питання відклали, адже воно тісно перепліталось з українською історією, з козацтвом, з УНР, а це було не тільки крамольно, а й небезпечно…

Та недарма кажуть, що історію творять особистості. Легендарний лісничий Креселецького лісництва Олександр Найда, досконало вивчивши місцевість, літературні джерела, народні перекази, склав великий список пам`яток культури і природи Холодного Яру. І у травні 1968 року Черкаський облвиконком знову звернувся до Ради міністрів УРСР з проханням затвердити лісове урочище «Холодний Яр» пам`яткою історії та природи республіканського значення. І цього разу зусилля природоохоронців увінчались успіхом.

Ще більше активізувалась природно-заповідна діяльність на Черкащині після виходу постанови Ради міністрів УРСР № 43 від 28.01.1972 р. «Про заходи із розширення мережі державних заповідників і поліпшення заповідної справи». Цією постановою, зокрема, передбачалося заповідати «Мотронинські ліси з урочищем «Холодний Яр» у Чигиринському і Кам`янському районах Черкаської області. На виконання постанови Черкаський облвиконком подав прохання до Ради міністрів УРСР затвердити державний заповідник площею 6 тис. га, але через супротив Мінлісгоспу, це питання не було вирішено.

Незважаючи на активну протидію лісівників, ідею створення заповідника в Холодному Яру продовжували розвивати природоохоронці Черкащини, місцева влада, Держкомітет з охорони природи, які планували у 1983 р. організувати Холодноярський державний заповідник площею 6 тис. га у Кам`янському та Чигиринському адміністративних районах Креселецького та Грушківського лісництв Кам`янського лісгоспу. На жаль, комерційні інтереси знову перемогли турботу про збереження унікальної пам”ятки історії і природи.

Після здобуття Україною незалежності суттєво змінилося і природоохоронне законодавство. Це дозволило екологам-природоохоронцям об`єднати зусилля із істориками-краєзнавцями і охоронцями неоціненних народних скарбів. На той час у всьому світі визнання здобули національні природні парки (НПП) – де не тільки охороняється природа і культурна спадщина, а й люди мають змогу, користуючись збереженою природою та історичними надбаннями своїх предків, залучати туристів, заробляти на цьому на прожиття і забезпечувати сталий розвиток свого регіону.

Із виходом у 1992 р. Закону України «Про природно-заповідний фондУкраїни» була встановлена наближена до міжнародної класифікація об`єктів природно-заповідного фонду нашої держави, яка діє і нині. Отже, національні природні парки (НПП) є «природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність». Завданням НПП є збереження цінних природних та історико-культурних об`єктів, створення умов для організованого туризму із дотриманням режиму охорони природних комплексів, проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання.

Відповідно до Закону України «Про загальноднржавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 рр.», прийнятого у вересні 2000 р., має бути створений НПП «Холодний Яр». Указ Президента України від 23.05.2005 р. «Про заходи щодо подальшого розвитку природно-заповідної справи» ще раз підтвердив ці наміри. Здавалося, справа багатьох десятиліть іде до завершення, боротьба за збереження природного феномену увінчається успіхом. Однак, на чергове звернення природоохоронців у 2009 р. Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства виступило проти заснування національного природного парку «Холодний Яр», мотивуючи це тим, що стан природних комплексів, які мають велику історико-культурну та природоохоронну цінність, не викликає занепокоєння, оскільки вже існує комплексна пам`ятка природи загальнодержавного значення «Холодний Яр» площею 553 га та заповідне урочище «Отаманський парк» (397 га). Лісівники також висловили сумнів у природній цінності пралісів Холодного Яру…

Але світовою і вітчизняною практикою функціонування заповідних територій вже давно доведено, що історію і природу найефектиніше охороняти комплексно і на великих площах. У 2010 році науковці Канівського природного заповідника Київського національного університету імені Тараса Шевченка на основі багаторічних досліджень підготували наукове обгрунтування, в якому як з історико-культурного, так і природничого аспектів аргументовано доведено необхідність проголошення НПП «Холодний Яр». Незважаючи на спротив господарських органів, всі ті, для кого Холодний Яр є не просто лісовим насадженням – «діловою деревиною», а, насамперед, – природним середовищем, серед якого відбувалися найбільші в Україні національно-визвольні змагання, продовжують відстоювати ідею національного парку. В останні роки великий вклад у просування цього проекту здійснили науковці Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького та національного історико-культурного заповідника “Чигирин”.

І наостанок. Історія нашої держави, нашого народу нині пишеться не тільки в окопах Донбасу. Вона пишеться у кожному місті, у кожному селі. І чи варті ми наших славних прадідів, якими так гордимося, – залежить від дії кожного з нас. У нас ще є гордий, славетний Холодний Яр. Ще стоїть- розвивається дуб Максима Залізняка, ще шумлять вікові діброви, ще б`ють чисті, цілющі джерела. Чи довго? Над Чигиринщиною та її зеленою перлиною, Холодним Яром, нависла нова загроза. Сильні світу цього у шаленій гонитві за прибутками, надумали побудувати на козацьких землях, у гирлі річки Тясмин, неподалік національного історико-культурного заповідника “Чигирин”, промислову мега-птахофабрику. Цинізму можновладців немає краю. Природоохоронці, історики, патріоти рідного краю виступили проти намірів “курячих магнатів”. Чигиринців підтримали письменники-класики, совість українського народу: Дмитро Павличко, Юрій Мушкетик, Борис Олійник, Іван Драч, Василь Шкляр. “Реалізація екологічно злочинного проекту, – написали у парламентській газеті “Голос України” письменники, – завдасть непоправної шкоди досі чистій природі Чигиринщини, пам”яткам історії, культури, природи, археології. Концентрація у повітрі, грунті та воді сотень тисяч тонн небезпечних хімічних сполук, курячого посліду і пилу, тваринних вірусів отруїть довкілля, грунтові води, підірве здоров”я людей.”

На захист Чигирина і Холодного Яру стали тисячі природолюбів з усієї України. На адресу Президента Петра Порошенка, Прем”єр-Міністра України Володимира Гройсмана відправлено листи з вимогою втрутитися у ситуацію й відвести загрозу від національних святинь українського народу.

Чи почують тривогу громадськості, заклик провідників нації у найвищих державних інституціях — побачимо найближчим часом.

Микола Чорний, науковець.
Лідія Титаренко, журналіст.

Залишити відповідь