Тихо: тварини розмножуються!

24/05/2016

«Сезон тиші»: юридичний аспект

22 березня на засіданні Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи щодо дотримання сезону тиші у 2016 році голова Комітету, народний депутат України М. Томенко зазначив: «Останнім часом ми прийняли декілька хороших природоохоронних Законів. Однак відомства ці Закони не читають, не знають і не виконують. Наприклад, Сезон тиші ми законодавчо закріпили ще в минулому році, однак на місцях ніде не чути про підготовку до його проведення».

9 квітня 2015 року були прийняті зміни до Закону України «Про тваринний світ», ініціаторами яких виступили вищезгаданий депутат Томенко, Київський еколого-культурний центр та Громада рибалок України.

На юридичних осіб і громадян покладені обов’язки, направлені на належну охорону середовища існування, умов розмноження і шляхів міграції диких тварин, зокрема, обмеження своєї господарської діяльності у місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами.

З 1 квітня по 15 червня встановлюється так званий «сезон тиші» – період масового розмноження диких тварин. Ця природоохоронна кампанія буде проводитись щорічно і вперше офіційно розпочалась у 2016 році.

ч.5 ст.39 Закону України «Про тваринний світ» (в редакції від 09.04.2015р.):

«У період масового розмноження диких тварин, з 1 квітня по 15 червня забороняється проведення робіт та заходів, які є джерелом підвищеного шуму та неспокою (пальба, проведення вибухових робіт, феєрверків, санітарних рубок лісу, проведення змагань на транспортних засобах).

Виникає питання: де ж не можна шуміти? Зазначені роботи суб’єктам господарювання не можна проводити в цей період взагалі чи лише на певних визначених ділянках?

Ч.1 тієї ж таки статті 39 встановлено, що юридичними особами, громадянами і уповноваженими органами (Мінприроди України, Державним агентством лісових ресурсів і органами місцевого самоврядування) вживаються заходи стосовно визначення місць розмноження диких тварин та своєчасного інформування населення про правила поведінки, яких необхідно дотримуватися в таких місцях.

Внесеними доповненнями до статей 26,33,43 і 44 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень відповідних місцевих рад тепер належить прийняття виключно на пленарних засіданнях рішень про оголошення в місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами «сезону тиші» з обмеженням господарської діяльності та добуванням об’єктів тваринного світу. Підготовка і внесення на розгляд сільських, селищних, міських рад пропозицій щодо прийняття такого рішення належать до відання виконавчих органів цих рад, а підготовка і подання на затвердження районній, обласній ради пропозицій щодо оголошення «сезону тиші» делеговано відповідним місцевим державним адміністраціям.

Таким чином, на суб’єкти господарювання, центральні органи виконавчої влади та місцеві ради покладений обов’язок визначення місць розмноження диких тварин. На жаль, на практиці в кожному регіоні вирішують по-своєму.

Проблема перш за все в том, що законодавцем не визначено поняття «Місця розмноження диких тварин».

На це звертало увагу ще до прийняття змін до статті 39 Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради у своєму висновку до законопроекту від 21 січня 2014 року: «Потребують уточнення організаційні засади запровадження запропонованого у проекті «сезону тиші». Річ у тому, що основна проблема тут полягає у визначенні місць розмноження тварин, а також своєчасному інформуванні населення про правила, яких слід додержуватися у цих місцях. Вирішення цього питання доцільно покласти не лише на органи місцевого самоврядування, а й на центральні органи виконавчої влади, до повноважень яких віднесена реалізація державної політики у даній сфері на всій території України (Мінприроди України та Державне агентство лісових ресурсів України). Зокрема, за ст.13 Закону України «Про тваринний світ» відповідні центральні органи виконавчої влади уповноважені організовувати роботу з охорони, використання і  відтворення об’єктів тваринного світу, збереження та поліпшення середовища їх існування, умов розмноження і шляхів міграції».

По-друге, не розроблений механізм реалізації «сезону тиші» (і це визнають самі учасники засідання Комітету 22 березня, серед яких, окрім депутата Томенка, також були присутні представники Мінприроди і ДАЛРУ), не зрозумілим є порядок реалізації обов’язків щодо визначення місць розмноження та інформування населення.

Головне юридичне управління Верховної Ради у зауваженні до законопроекту, зокрема, зазначає, що «залишається невизначеним спосіб реалізації «спільного вжиття заходів…» відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, що не відповідає вимогам частини другої статті 19 Конституції України, а також обсяг прав та обов’язків відповідних підприємств, установ, організацій, громадян щодо вжиття відповідних заходів».

Так само, як і «місця розмноження тварин», не визначено і поняття «сезон тиші».

«…формулювання «сезон тиші» є недостатньо чітким, не визначає характеру та суті заходів, необхідних для підтримання такого режиму тощо, допускає неоднозначне тлумачення, відтак не відповідає принципу юридичної визначеності, який є невід’ємною складовою принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України та згідно з яким юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці», – з зауваження до законопроекту Головного юридичного управління Верховної Ради.

На це звертало увагу Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради і Кабінет Міністрів України при подачі законопроектів з аналогічними нормами від 06.05.2014р. народними депутатами Котеляк і Головко і відповідно від 28.12.2015р. депутатами Дзюбликом та Дирівим: «…редакція є нечіткою, надто загальною, адже якщо керуватися нею, то «сезон тиші» має запроваджуватися у певний період по всій території України».

Однак, законопроект Томенка та Тягнибока став Законом України і його необхідно виконувати, навіть не дивлячись на те, що на сьогоднішній день діючим законодавством не визначено понять «місця масового розмноження тварин» і «сезон тиші», не прописаний механізм встановлення органами місцевого самоврядування цього сезону.

Що ж маємо на практиці?

Варіант перший (найлегший). Заборонити на всій території місцевої ради.

Таким шляхом пішла, наприклад, Київська обласна рада, прийнявши 28 квітня 2016 року рішення №093-03-VII «Про заслуховування інформації Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства щодо незаконної вирубки лісів у Київській області».

В ході засідання облради начальник Київського обласного і по м. Києву управління лісового та мисливського господарства Валерій Цибулько зазначив, що таке рішення може нанести збиток місцевим бюджетам.

«Лісгоспи знаходяться в сільській місцевості. Часто це – єдиний платник податків і роботодавець для тієї чи іншої громади. Сільські і селищні ради розраховують на ці податки. Через цього мораторію бюджетні показники будуть падати», – цитує керівника КОУЛМГ видання «КиевVласть».

«Сезон тиші» на території всієї ради оголошений також розпорядженням міського голови Голопристанської міської ради Херсонської області від 29.04.2016р.№105-од.

Малинська районна рада Житомирської області, розглянувши лист ДП «Малинський лісгосп АПК» оголосила «сезон тиші» в межах лісового фонду, що перебуває у постійному користуванні цього держпідприємства (рішення від 13.05.16. №104). Звичайно, що це не вся територія районної ради, однак якихось окремих місць розмноження виділено не було.

Варіант другий. Аналогія з відтворювальними ділянками.

В нагоді може стати практика визначення території для охорони та відтворення мисливських тварин (відтворювальних ділянок).

Статтею 27 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» («Охорона і відтворення мисливських тварин») встановлено, що користувачі мисливських угідь виділяють не менше як 20 відсотків площі угідь, на яких полювання забороняється. Саме ці суб’єкти здійснюють комплекс біотехнічних та інших заходів, спрямованих на охорону та відтворення мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування.

Такі території отримали назву «відтворювальні ділянки». Пропускну спроможність мисливських угідь в межах цих ділянок встановлюють користувачі за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, та обласними державними адміністраціями. Порядок визначення територій для охорони та відтворення мисливських тварин (відтворювальних ділянок), затверджений наказом Держкомлісгоспу України від 22.01.2004р. №4. Цим Порядком передбачено, що проведення комплексу лісогосподарських та інших робіт власниками або користувачами земельних ділянок на території відтворювальних ділянок узгоджується з користувачем мисливських угідь.

Аналогію місць розмноження диких тварин з відтворювальними ділянками провела, наприклад, Лисянська селищна рада Черкаської області, яка вирішила оголосити «сезон тиші» (рішення від 15.03.2016р. №7-3/VII) відповідно до Порядку визначення територій для охорони та відтворення мисливських тварин (відтворювальних ділянок).

Варіант третій (ще легший, ніж перший). Заборони немає.

Деякі органи місцевого самоврядування взагалі не приймали рішення про встановлення місць масового розмноження тварин. Однак, щоб не порушувати Закон та ст.87 Кодексу про адміністративні правопорушення, не дивлячись на те, що зазначені місця не визначені, юридичні особи та громадяни не проводять роботи, що є джерелом підвищеного шуму, у період «сезону тиші». На всяк випадок.

Як відмова від проведення санітарних рубок впливає на фінансовий стан лісогосподарських підприємств і бюджет місцевих рад? Питання риторичне.

Результати проведення «сезону тиші» Україні ще доведеться побачити. Однак вже сьогодні можна говорити про недосконалість законодавства в цьому питанні.

Сергій Качечка

Залишити відповідь