На Пирятинщині почали відновлювати правічний дубовий ліс

24/05/2016

У майбутньому поблизу села Грабарівка Пирятинського району очікують сходи близько чотирьох тисяч дерев – для цього посадили понад 30 кілограмів жолудів. Акцію по відновленню дубових лісів організували на початку квітня співробітники Національного природного парку «Пирятинський» спільно з волонтерами з усієї України та столичними науковцями.

Основною метою акції є збільшення площ широколистяних лісів у національному парку для подальшого їх заселення дикими тваринами, розповіла кандидат біологічних наук, викладач кафедри екології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, співробітник наукового відділу парку «Пирятинський» Оксана Абдулоєва. За її словами, на Пирятинщині таких лісів майже не лишилося. А чим більша неподільна площа такого лісу, тим більша імовірність життя у ньому диких тварин, каже науковець.

– Ми висадили до 30 кілограмів жолудів дуба звичайного – нашу корінну українську породу, і близько двох кілограмів насіння липи, бо молодий дуб потребує таких сусідів. Очікуємо, що в кожному рядку зійде не менше 200 сіянців, а рядків у нас 18. Тобто очікуємо близько чотирьох тисяч сіянців. І цього було б достатньо в межах району за умови гарної схожості хоча би на 80%. Ця ділянка – трохи менша гектара, але це, в першу чергу, земля для науки, аби ми могли зробити певні висновки для природно-заповідної справи. Якщо наші липи та дуби зійдуть і приймуться, будемо організовувати для школярів навчальні експедиції під назвою «Дитинство лісу» з екологічно-просвітницькою метою.

Один з ініціаторів акції по відновленню дубових деревостанів — доцент кафедри екології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Анатолій Подобайло дивиться на справу набагато глибше. На його думку, відновлення дубових лісів на Пирятинщині – це відновлення нашої історії.

– Дубові ліси у нас були за часів Русі, пізнього Середньовіччя і винищені вони були ще протягом XVIII-XIX століть. Ми взяли аналізи ґрунту, знайшли ті ділянки, де колись історично були дубові ліси, і зараз намагаємося їх відтворити такими, як вони були колись. Ми з колегами були на конференції фонду дикої природи ВВФ по смарагдовій мережі, частиною якої є парк «Пирятинський» – це частина всієї європейської мережі Натура-2000, яка поширюється на Східну Європу. І у зв’язку з ратифікацією конвенцій і директив Євросоюзу, які ми виконуємо в рамках асоціації з ЄС, ми продовжуємо їхню зелену мережу. Національний парк «Пирятинський» є типовим для нашого регіону, і оцю типовість ми прагнемо зберегти. Поза тим тут є й унікальні речі, передусым – це річка Удай – перша на схід від Києва річка з природним гідрологічним режимом, яка не була меліораторами каналізована. Друга її унікальність – чистота води станом на сьогодні. Ми багато років беремо проби, і якість води в річці чудова, а для лісостепу України це вже унікальна річ. Третя унікальність полягає в тому, що на берегах Удаю зійшлося дві культури: скіфська та угро-фінська. Лише всього цього достатньо, аби проводити природоохоронну діяльність.

Мешканці великих міст охоче зголошуються допомагати садити дерева

Висадка насіння дуба не надто затратна справа, кажуть співробітники парку, із глобальних витрат – лише оранка землі. Найбільше завжди бракує робочих рук. Саме тому на допомогу кличуть волонтерів. Цього разу їх приїхало аж 12 чоловік, це навіть на дві людини більше, ніж було потрібно, зізналася начальник відділу рекреації та екологічної освіти НПП «Пирятинський» Олена Проскурня.

– Ми подали оголошення в Інтернеті про проведення такої акції, і охочі відгукнулися. Волонтери переважно – жителі великих міст, офісні працівники – небайдужі до екології та природи люди. Вони приїздять за власні кошти і допомагають. Для них – це відпочинок, нові враження, а для нас величезна допомога. Бо, чесно кажучи, місцеве населення не надто активне, особливо, коли стосується акцій чистоти, частіше за все співпрацюємо зі школами. Хотілось би більше активності від пирятинців, адже кому, як не їм, має бути важливим стан природи тої місцевості, де вони, власне проживають. Територія парку — 12 тисяч гектарів, і всього 60 працівників. Охопити і бездоганно доглянути таку площу самотужки ми просто не в змозі. Тому всім небайдужим за будь­яку допомогу ми завжди вдячні. Цього разу волонтери працювали з нами два дні: висаджували ліс і допомагали встановлювати джмелівники.

Якщо із сіянцями дерев усе зрозуміло, то з будиночками для джмелів трохи складніше, каже співробітник наукового відділу Національного природного парку «Пирятинський», ентомолог, кандидат біологічних наук Юрій Проценко, перш ніж почати роботу, волонтерам пояснили, що одним із завдань парку є охорона існуючих видів тварин та рослин, і науковці розробляють та втілюють у життя різноманітні способи по збереженню таких видів.

– Джмелівники ми встановлюємо задля захисту і збереження цього виду комах. Оскільки їхня чисельність падає саме через проблеми гніздування. Це вже другий рік поспіль ми встановлюємо для них оселі й сподіваємось на позитивний результат. Минулого року поставили 50 джмелівників, а в кінці року близько 20 просто не знайшли, в окремі джмелівники люди понапихали сміття, десь познімали кришки. Це одна з найбільших проблем в нашій справі ­ нерозуміння людей. Тому цього року ми на ті ж граблі наступати не будемо. Встановлюємо хатки для джмелів так, щоб люди їх просто не знаходили. Минулого року нам допомагали школярі місцевих шкіл, а цього року вже на допомогу приїхали волонтери. Робота масштабна, але з такою кількістю людей – це швидше, легше та і веселіше. Така співпраця корисна не лише природі, це ще й гарна еколого­просвітницька робота. Дуже часто серед волонтерів є люди, які за життя не бачили живого джмеля. Незабаром плануємо акцію по відкриттю «готелю» для бджіл – наочної оселі для цього виду комах з пізнавальною метою. Розкажемо про те, скільки видів цих комах у світі, і скільки з них живе суспільно, про це мало хто знає, і це має бути цікаво.

Із захопленням про свій перший досвід волонтерської роботи в природоохоронній сфері розповіла столична вчителька англійської мови Олена Білоус. Жінка дізналася про акцію від знайомих і погодилася долучитися до корисної справи.

– Я обожнюю природу, та зазвичай я лише мандрувала еко-стежками, але просто милуватися природою це одна справа, а допомогти якось їй – це вже інший рівень любові до землі. Буду розповідати друзям, напишу на своїй сторінці у Facebook пост, аби такі організації, як Парк «Пирятинський», мали помічників.

Охочих копати, садити, прибирати та виконувати будь-яку іншу фізичну роботу на свіжому повітрі серед жителів великих міст знайти набагато простіше, ніж у райцентрах. Бажаючі навіть об’єднуються в спеціальні групи та стають у чергу на участь в черговій еко акції, зізнається представник Всесвітнього фонду дикої природи, керівник волонтерської групи Андрій Плига. – У нас є мережа волонтерів – людей, які хочуть брати участь у різних акціях в межах заповідного фонду. В цій мережі декілька сотень чоловік. Ми організовано долучаємося до акцій, які проводять національні парки та заповідники. Всім зрозуміло, що на сьогодні держава не має можливості повноцінно утримувати такі природні угіддя, і в цьому ключі допомога волонтерів просто необхідна. Самим же волонтерам такі поїздки – задоволення, адже крім того, що ти відірвешся від того асфальту, розімнеш спину від сидячої роботи, ти ще й маєш змогу побувати в новому місці, дізнатися щось нове, подихати чистим повітрям і одночасно можеш зробити щось корисне. Це вже шостий наш виїзд на допомогу національним паркам. Ми вже були у Рівненській області, допомагали в Голосіївському парку поблизу Києва, в Канівському заповіднику. Бажаючих їхати інколи набагато більше, ніж парк потребує в допомогу.

Роботу парку підтримує британський фонд

Співпраця з волонтерами на такому рівні для Національного природного парку «Пирятинський» – перший досвід, який збираються продовжувати. А от фінансово природоохоронну діяльність парку на сьогодні підтримує Міжнародний природоохоронний фонд «Руфорда», який знаходиться у Великобританії. Ця організація на півтора роки вперед вже профінансувала роботу парку по догляду за дослідною ділянкою з сіянцями лип та дубів. І, за словами співробітника наукового відділу парку «Пирятинський» Оксани Абдулоєвої, таких природоохоронних організацій у світі дуже багато, вони радо відгукуються на прохання про допомогу та співпрацю усіх, хто прагне дбати про довкілля.

Олена Буряк, Тарас Звітайло

З оригіналом матеріалу можна ознайомитись за посиланням.

Залишити відповідь