Чому Австрії вдалося

28/05/2016

або Як австрійський досвід масового застосування
деревної енергії може вберегти і примножити українські ліси.

Традиції та інновації Бабці Австрії

Кілька років тому, “заблукавши” в Австрійських Альпах, автором було зроблено, можливо, й не надто видатне, але доволі цікаве, як для українського обивателя, відкриття — опалення майже усієї провінції (у широкому сенсі) далеко не найбіднішої країни Євросоюзу відбувається переважно дровами. Ніби й нічого особливого — у нас теж на селах дровами палять. Та найдивовижнішим видався той факт, що при такому широкому застосуванні саме дров для опалювання й генерації електроенергії, в Австрії немає проблеми із масовими вирубками лісів — жодного натяку на те, що лісам щось загрожує. Це свідчить лиш про одне — австрійці змогли налагодити таку систему, при якій вирубані ділянки лісів вдається відновлювати новими насадженнями. Система, яка в нас існує лише як теорія, в Австрії набула цілком реалістичних обрисів, показала свою життєздатність та ефективність.

Міркуючи про те, як саме Австрії вдається палити дровами, та при цьому не втратити лісів, слід пам’ятати, що цьому значною мірою сприяли певні базисні для держави речі: відповідні закони, контроль за їх дотриманням, адекватні суди, належне покарання порушників. А також ряд ініціатив, спрямованих конкретно на розвиток лісівництва та суміжних сфер: стимулювання переходу на відновлювальні види енергії у вигляді різного роду субсидій; відповідні технології опалювання, енергогенерації, інфраструктура для цього тощо. А ще традиції і менталітет місцевих жителів.

Палити дровами, примножуючи при цьому площі лісів

Безумовно, що один з основних чинників, що спонукав австрійців зосередитися саме на деревині — економічний. Палити дровами дешевше. Але це твердження справедливе тільки тоді, якщо ліс (деревина) є дійсно відновлювальним ресурсом. За умов, коли на місці вирубаного лісу, не з’являється новий ліс, деревина аж ніяк не може вважатися дешевим енергоресурсом — радше навпаки. Це якраз та проблема, яку гостро переживає зараз Україна, і якій вдало дали раду в Австрії та ряді інших країн Європи. В Україні, за теперішніх умов господарювання, деревина насправді є енергоресурсом таким само вичерпним, як природний газ, нафта чи викопне вугілля. Ось цитата з однієї дискусії про енергонезалежність (зокрема, брак чи дорожнечу природного газу), яка добре демонструє стан справ у цій сфері і спосіб думання українців: “Будемо рубати дрова, а як закінчаться — перейдемо на кізяки”. Перейти на кізяки, звісно, легше, аніж постаратися, щоб дрова, а отже й ліси, не вичерпувалися. Приклад же Австрії може бути дуже корисний у тому сенсі, що показує реально працюючу модель, коли ліс — це відновлювальний енергоресурс. Більше того — площі лісових насаджень зростають. У порівнянні з 1975 роком, нинішні площі лісів у Австрії виросли на 7%, і тенденція до зростання далі зберігається.

Чому це вигідно

Для того, щоб наповнити енергоринок достатньою кількістю лісоматеріалу, не лишаючи після себе пустелі, потрібна правильна організація лісового господарства. Тут безліч складових: від використання спеціальних швидкоростучих видів дерев — до питання власності. В Австрії так звані ресурсні ліси є головно у приватній власності. В основному ними володіють багато невеликих власників, третина площ — у власності великих лісових господарств і лише близько 15% перебувають у державній власності.

Широке застосування деревини в енергоіндустрії забезпечує регіони стабільними робочими місцями у лісовій, переробній, та інших, супутніх, галузях. Зокрема, йдеться, про інженерію — австрійці займають провідні позиції по виготовленню високотехнологічних твердопаливних котлів, систем автоматичної подачі дров чи продуктів деревини; технологій створення брикетів та спеціальних гранул (т.зв.пелети) з відходів деревини. Раніше гранулят виготовляли лише з тирси, зараз для цього застосовують найрізноманітніші види деревної біомаси. Збільшується кількість електроенергії, генерованої внаслідок використання деревини і її продуктів (біомаси) — теплоелектростанції переходять на цей вид паливоматеріалів. Одна з причин відвоювання деревиною енергетичного ринку Австрії — зростаюча зручність. Продумуються схеми, за яких кінцевий споживач платить за тепло/енергію, але не переймається сам доставкою, організацією опалення, чищенням коминів тощо (це якщо говорити про багатоквартирні будинки). В окремих же господарствах ніхто не гребує “бавитися” з дровами, хоча й купують дрова переважно уже наколоті.

Як уже було сказано, вирощування дерев для потреб енергоіндустрії можливе виключно за умов відновлювальної культивації. Це вимагає висококваліфікованих спеціалістів, що, в свою чергу, неможливо без спеціалізованих навчальних закладів. А необхідність доставки дров підтримує працівників транспортної галузі.

Тож, навіть за умови, якби природній газ і дрова були однакові за вартістю — опалювати дровами для країни значно вигідніше, адже гроші тоді йдуть не закордон, а лишаються на місцях, забезпечуючи чимало робочих місць й підтримуючи цілі галузі економіки.

Використання деревини (за умови створення умов відтворення лісів) також значно екологічніше, ніж спалювання викопних енергоносіїв. Частка вуглекислого газу, при спалюванні деревини, врівноважується знищенням вуглецю у процесі вирощування промислових лісових чи чагарникових насаджень.

Зрештою, ліси й деревина дають Австрії енергонезалежність — те, чого так бракує сучасній Україні.

Гроші з нічого

Об’єктивно, в Україні є передумови для того, щоби перейняти успішну австрійську практику лісового господарства. Водночас є чимало перешкод, як в лісовій галузі, так і не пов’язаних із лісівництвом, які можуть заважати впровадженню європейського досвіду.
Закордоном використання деревини для опалювання та виробництва електроенергії немалою мірою стимулюється державою (через субсидії, кредитування тощо). В Україні цього нема, і навряд чи скоро можна буде на це розраховувати. Проте навіть за відсутності такого сприяння з боку держави — це все одно може бути вигідно. Добиватися держпідтримки, безумовно, необхідно, але тільки на неї розраховувати — хибна стратегія. Тим більше, що навіть зараз багато потужностей, які можуть забезпечувати країну енергією просто марнуються. Чималу кількість енергії можна отримати майже з нічого — достатньо лиш використати ресурси, які у величезних масштабах викидаються на сміття чи просто спалюються. Ідеться, наприклад, про санітарні чистки парків, придорожніх посадок, садів тощо. При мінімальних вкладеннях (на купівлю гілкодробильних апаратів; машин по виготовленню брикетів і т.п.) все це “сміття” із нульовою чи навіть мінусовою вартістю може стати тисячами тонн високоефективного палива (яке може мати вже цілком грошове вираження).

Субсидії й іншого роду підтримка — важливий, але не ключовий чинник для розвитку галузі. Можна розвиватися поступальним шляхом: від впровадження ефективних енергосистем в окремих господарствах — до системних змін у галузі. Необхідною для цього умовою є зміна способу мислення — з хижацько-споживацього на інноваційно-поступальне. Наразі спосіб ведення лісового господарства видає в нас не так господарів, як загарбників. Приклад деяких європейських сусідів, зокрема Австрії, може стати для України в цьому плані добрим орієнтиром.

Любомир Крупницький

Залишити відповідь